Сенат Польщі закликав Сейм зробити день пам’яті жертв геноциду від рук УПА
Верхня палата польського парламенту закликала Сейм встановити 11 липня Національним днем пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами проти поляків
Сенат Польщі голосами правлячої партії «Право і справедливість» прийняв постанову щодо Волинської трагедії. Верхня палата польського парламенту закликала Сейм встановити 11 липня Національним днем пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами проти громадян Другої Республіки Польща. Про це повідомляє РадіоПольща.
Постанову підтримали сенаторів 60, 23 — виступили проти. Один сенатор утримався.
У постанові Сенат віддав данину пам’яті «жертвам геноциду». У тексті документа говориться, що в «волинській різанині крім поляків загинули євреї, вірмени, чехи, представники інших національних меншин, а також українці, які намагалися допомогти жертвам».
Верхня палата польського парламенту також висловила повагу і вдячність тим українцям, які рятували поляків, піддаючи ризику власне життя.
Також в постанові говориться, що жертви злочинів, скоєних в 40-х роках українськими націоналістами досі не були належним чином увічнені, а масові вбивства не були названі — відповідно з історичною правдою — геноцидом.
У той же час, сенатор опозиційної партії «Громадянська платформа» Ян Рулевскій зазначив, що прийнята постанова не сприяє примиренню між Україною і Польщею. Посилаючись на розмову з послом Польщі в Києві він підкреслив, що цей документ «вже викликав негативну реакцію в Україні».
Українська ж офіційна позиція – що обидві сторони здійснювали злочини у той час. Голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович також нагадує про те, що поляки і українці пліч-о-пліч змагалися проти радянських військ.
“Проте польські праві занурюючись в минуле зосередили свою увагу на фактах протистояння між українцями і поляками. Конфлікт, який забрав життя тисяч людей, був страшною трагедією, яку мусимо пам’ятати. Але з точки зору оцінки українського чи польського підпільних рухів їх взаємна боротьба ніколи не була головною, ані за інтенсивністю, ані за тривалістю. Вона була “третім, непотрібним фронтом” для обох сторін. Врешті самі учасники цієї боротьби зрозуміли це і спільними зусиллями погасили вогонь протистояння. І навіть більше — спромоглися на спільні акції проти спільного ворога”, — написав він.