memory.gov.ua
«Жорстокість взаємного протистояння, спроби переговорів між підпільними структурами двох народів і навіть співпраця — усе це знайшло відображення в українських джерелах», — повідомляє Український інститут національної пам’яті.
Зазначається, що Український інститут національної пам’яті, Центр досліджень визвольного руху та Архів СБУ в рамках співпраці над електронним сервісом доступу до копій архівних матеріалів «Електронний архів визвольного руху» публікують колекцію, присвячену польсько-українському протистоянню 1940-х років.
Вона містить 380 документів, передусім, із розсекречених архівів КДБ. Також великий блок матеріалів взято із архіву Миколи Лебедя, одного з очільників українського визвольного руху. Багато років цей архів вважався втраченим, аж поки 2007 року не був переданий Центру досліджень визвольного руху. Інша його частина зараз зберігається в Гарвардському університеті.
«Головним завданням воюючих сторін було встановлення власного контролю над спірними теренами сучасної Східної Польщі та Західної України, — пояснює історик, автор книги «Друга польсько-українська війна. 1942—1947» Володимир В’ятрович. — Особливість цієї війни у війні в тому, що вона була збройним протистояння між не регулярними, а партизанськими формуваннями, активну участь у ній брало цивільне населення, яке або підтримувало одну зі сторін, або не мало жодної чітко окресленої політичної орієнтації і користувалося конфліктом як способом розв’язання власних непорозумінь. Ці причини зумовили вчинки обох сторін, які нині можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини».
Переглянути колекцію можна на сайті Електронного архіву визвольного руху.