Паліативна допомога в Україні — проблеми зі знеболювальним та медперсоналом

Чому так і що варто знати про паліативну допомогу в Україні дізнавалася журналістка «Громадського радіо» Олена Зашко.

Паліативна допомога — це спосіб поліпшити життя невиліковно хворої людини. Однією із хвороб, через яку пацієнти потребують цієї допомоги, є онкологія. Щороку тисячам дітей в Україні ставлять саме такий діагноз. Нестерпний біль можливо подолати лише за допомогою опіоїдних — тобто наркотичних ліків. Проте на сьогодні в країні є проблеми з наявністю таких знеболювальних медикаментів. Про це говорить Леся Брацюнь — асистент кафедри паліативної та хоспісної медицини Національної академії післядипломної освіти імені Шупика: «Два роки тому ми підписали лист до Президента щодо відсутності в Україні дитячих форм знеболювального, зокрема морфіну в крапельках. І жодної реакції ще немає».

На проблемі з ліками наголошує і головний лікар Інституту педіатрії, акушерства і гінекології Любов Слєпова. «Проблема знеболювальних препаратів для дітей в Україні — це проблема № 1. Її всі знають. Ми дуже надіємося що з нашою активністю ми матимемо офіційне відділення. 22:29 перше, за що ми будемо боротис — це за ввіз в Україну дитячих форм знеболюючих препаратів. Я віддаю собі звіт, що це процес довготривалий. 23 зрештою, я думаю, що пройде небагато часі і ці форми знеболення будуть ввезені в Україну», — говорить жінка.

За даними Всесвітньої організації здоров’я паліативного догляду потребують близько 40 мільйонів осіб. У комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я говорять, що кількість дітей, яким необхідна паліативна допомога, — від 8 до 16 на 10 тисяч осіб.

Ще одна перепона на шляху створення якісної паліативної допомоги дітям — відсутність кваліфікованих лікарів. Виконавчий директор «Української асоціації дитячої паліативної допомоги» Тетяна Нікелсен розповідає: «На останніх стадіях захворювань дитина взагалі не може ковтати. Дітей виписують додому без знеболювального і це велика проблема. Вона багатогранна — починаючи з того, що у нас в Україні не затверджені форми знеболювального і закінчуючи тим, що пересічні медичні працівники в регіонах не знають, як правильно вводити знеболювальне, не поділяють концепції паліативної допомоги».

На сьогодні в Україні окрім 5 ліжок у Києві ще є центри з надання паліативної допомоги для дітей. Перший знаходиться у Івано-Франківській області. А у Вінниці діє лише виїзна бригада, яка допомагає дітям вдома. У Києві таку команду планують створити найближчим часом. 5-6 лікарів будуть їздити та визначати, який об’єм допомоги можна надати хворому, покажуть, як доглядати за дітьми вдома. Сюди входитимуть реаніматолог, психолог, педіатр, невропатолог, медичний капелан.

Окрім допомоги дітям у подоланні різних видів болю, варто зважати і на допомогу батькам. Психологічна підтримка — один із важливих напрямків розвитку паліативної допомоги в Україні. Тетяна Нікелсен говорить, що незважаючи на останні зміни, є заклади, де батьків все ще не пускають до реанімацій.

Днями на базі Інституту педіатрії акушерства та гінекології у Києві відкрили паліативне відділення допомоги дітям. Тепер тут є п’ять місць для стаціонарного лікування хворих віком до 18 років. Активісти говорять, що в Україні паліативна допомога знаходиться на низькому рівні розвитку, а кількість дітей, яким вона необхідна, — більше 17 тисяч.

Разом із Міністерством охорони здоров’я медики планують зробити реєстр неповнолітніх хворих. Це допоможе краще оцінювати сьогоднішню ситуацію з тим, яка саме паліативна допомога необхідна. Завдання київського Інституту сьогодні — розробити модель допомоги дітям вдома. Першими пацієнтами Київського відділу паліативної допомоги будуть хворі, які знаходяться на лікуванні в Інституті педіатрії акушерства та гінекології.

Олена Зашко, «Громадське радіо», Київ