Підписанти петиції звертаються до Президента України з проханням взяти під свій контроль внесення змін до закону про трансплантацію органів після смерті.
“Новий проект закону № 2386а-1 по суті залишає старі норми чинного законодавства про трансплантацію в Україні, які призвели до того, що в Україні трупна трансплантація практично не проводиться, і Україна — найбільш відстала країна в Європі по трансплантології в розумінні порятунку життя людей. Крім того, ми бачимо в новому проекті закону загрозу: з одного боку трансплантологія в країні дозволена і немає приводу відправляти наших співвітчизників за кордон, зберігаючи при цьому бюджет; а з іншого боку, в Україні, як і раніше, не буде донорів. Таким чином, навіть ті кілька сотень людей, які могли б бути врятовані за державний рахунок в цивілізованих країнах, приречені помирати тут, повільно і болісно, від відмови своїх органів”, — пишуть у петиції.
За статистичними даними, щорічно в Україні з’являється близько 4,5 тис. нових хворих, які потребують трансплантації нирки, близько 2,5 тис. — печінки, близько 2 тис. — серця. Більшість хворих помирає, не дочекавшись операції.
У той же час в Україні щорічно гине від 40 до 60 потенційних донорів на 1 млн. населення, що становить близько 3 тисяч потенційних донорів, які могли б врятувати життя 10 тисячам хворим.
Авторка петиції пропонує:
— Провести масштабну освітню кампанію, спрямовану на подолання бар’єру упереджень у свідомості суспільства та підвищення свідомості громадян щодо трансплантології;
— Створити єдиний реєстр пацієнтів, які потребують трансплантації;
— Створити єдиний державний механізм координації роботи закладів охорони здоров’я, які мають право проводити пересадку донорських органів;
— Розробити стандарти, згідно з якими дозволяється лікування хворих шляхом пересадки органів, з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду та положень міжнародно-правових актів;
— Перенести «Інструкцію по констатації смерті мозку» в правове поле «Відділень Інтенсивної Терапії»;
— Розробити регламентуючі документи, які зобов’язували б лікувальні установи інформувати координаційний центр про появу потенційного донора.
“Ми всі потенційні реципієнти. Банальна інфекція може призвести до відмови того чи іншого органу. І кожен з нас може опинитися на лікарняному ліжку лицем до лиця з неминучим. З єдиною надією на рятівну трансплантацію. Ми всі — потенційні донори. Рівень ДТП в Україні такий, що завтра будь-хто з нас може або врятувати своїми органами до 7 чоловік, або гнити в землі, забираючи з собою останній шанс у нещасних. Презумпція згоди захищає права живих, зокрема, закріплені Конституцією України, ст.27., Цивільним Кодексом України ч.21 ст.281, ст.283, ст.284. Презумпція не згоди покликана захищати права мертвих. Однак, згідно з ч. 4 ст. 25 ГК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент його смерті. Таким чином, померлий не має того обсягу прав, що має фізична особа. Дайте можливість реалізувати право на життя людям, які ще живі”, — зазначає автор.
0