Новини

З «ЛНР» на мирну Луганщину через Росію — 300 км за добу, фоторепортаж

Однак і тут справи не кращі: в чергах на пунктах пропуску можна простояти цілу добу. Журналісти «Громадського радіо» проїхали маршрутом Ізварине-Мілове та на власні очі побачили, як 300 кілометрів розтягуються на 23 години.

Наша подорож почалася в неділю ввечері. Місцеві мешканці нас попередили: чергу на кордоні з Росією треба займати заздалегідь. Найкраще — о 9 вечора.

Тоді є шанси до ранку пройти перший КПП, що розташований на непідконтрольній території в Ізварино. Ми були на місці о пів на десяту вечора. Зупинилися у кінці черги. Десь за кілька кілометрів від кордону. Попереду — переважно легковики. Хтось їде по своїм справам, але більшість — за бензином.

У сусідньому Донецьку Ростовської області він дешевший на 10 рублів. Їхати 20-30 кілометрів до найближчої бази, де його купують навіть у роздріб. Такі ось «комерсанти» везуть 10 літрів палива в каністрі (більше не дозволяють закони) та повний бак. Мають по 15 тисяч рублів на місяць. І це — щонайменше. На контрабанду по обидва боки кордону заплющують очі.

О 23-тій на непідконтрольній території починається комендантська година. Черга поступово рухається вперед, але дуже повільно. О четвертій ранку заборона на переміщення знімається. Але разом з тим на КПП припиняють пропускати машини. І поновлюють лише після сьомої. Перед самим пунктом пропуску вже 2 черги: пільгова та звичайна. У пільгову пускають машини з дітьми до 6 років, інвалідів 1 та 2 груп, літніх людей.

Після півдня дістаємося першого пункту пропуску — у Ізварино. Тут вже все комп’ютеризоване. Наші імена перевіряють по базі і пропускають далі. Перевірка займає лише кілька хвилин. Десь за годину так само швидко проходимо і російський кордон. Кількасот метрів між двома кордонами чекаємо, поки пройдуть піші та проїдуть автобуси з вантажівками — вони поза чергою. Пускають дозовано, аби всі могли потрапити на той бік. Перевірка тут трохи ретельніша. Після першої дня прямуємо далі.

300 кілометрів російськими дорогами проїжджаємо швидко. Після 17 годин руху на наступні пункти пропуску дивимось з острахом. Але тут на російському кордоні черги немає. Зовсім. Перед нами 1 машина, проходимо контроль в Чертково за 15 хвилин. До жаданої України — не більше півкілометра. Під’їжджаємо ближче. Перед нами 14 машин. І черга майже не рухається з місця.

Тут транзитна зона для місцевих. Вони їдуть без черги. Всіх інших ретельно перевіряють. Пропускають дуже повільно. Пільги лише для родин з дітьми до року. Прямо перед нами повернулася в свою чергу машина, в який був півторарічний хлопчик — не пропустили. У цій черзі ми простояли 5 годин. На пункті пропуску перевірка з собаками, щонайменше 14 прикордонників та досить швидка перевірка документів. Чому стояли так довго — 14 машин за 5 годин — дізнаємося з чуток: у Міловому того дня була столична перевірка. Кого шукали — невідомо, адже на гарячій лінії прикордонників слухавку не брали. Але такі черги — не виключення. Люди розповідають: таке тут бачать чи не щодня. 

«Очереди громадные. Люди занимают вечером на Изваринской, к утру еле проходят нашу, лнр-вскую, днем проходят российскую, и ночью тогда приезжают на Чертково. Очень долго. И тут еще сколько на Чертково проходить», – розповідає одна з жінок у черзі.

Єдина альтернатива такої подорожі довжиною щонайменше в добу — офіційні пункти пропуску. Але альтернатива сумнівна на сьогодні. У Станиці Луганській лише пішохідний перехід. І черги там — величезні.

«Мы вчера приехали в 6 утра, может в начале седьмого. В 9 часов мы только прошли лнр-вскую… — Так вы рано прошли! — 3 часа! — Я в 8.26 встала в лнр-вскую очередь и вышла в 11 часов. Вот какая толпа уже была! В 9 часов мы вышли с лнр-вской, в полдвенадцатого мы прошли украинскую», — кажуть місцеві жительки.

Якщо ж є потреба їхати машиною, треба прямувати на інший край області чи взагалі на кордон з самопроголошеною ДНР. А це означає, що до звичайного перетину додається ще так званий кордон «ЛНР-ДНР». А отже, людям, які вимушені перетинати кордон часто, доводиться витрачати на це занадто багато часу. Коли рахунок йде на години: хворі люди чи похорон — виходу майже немає. Саме тому тут процвітає ще один бізнес — продаж місць у чергах. Він є з обох боків обох кордонів. У Ізварино нам пропонували місце за 10 машин від КПП за 700 рублів, але зазвичай торгують за 500. І поки подорож у 300 кілометрів буде тривати добу, такі нелегальні підробітки викоренити не вдасться.

Кореспондент з Луганщини для «Громадського радіо»

За підтримки:

Останнi новини