zik.ua
Відоме Вучкове, зокрема, пам’ятником бджолі, найдовшим у Міжгірському районі мостом та гейзером з мінеральною водою.
У 2006 році на території бджільницького господарства, що неподалік центру села, на честь 40-річного ювілею справи вивчення бджіл у цьому регіоні був встановлений пам’ятник знаменитій медоносній бджолі-карпатці, пише zik.ua.
Знаменита ця комаха тим, що стійка дуже до «бджолиних хвороб», а ще – високою працездатністю, продуктивністю, невибагливістю та морозостійкістю. Іншого такого пам’ятника ви не стрінете ніде в Україні.
Пишаються мешканці Вучкового й найдовшим – 91-метровим – на Міжгірщині мостом. Хоч його й будували – через нестачу коштів – цілих 5 років (на місці старого, пошкодженого повінню), зведений він, сподіваються закарпатці, на віки. Розташований міст якраз на тому місці, де колись пролягав знаменитий «соляний шлях» до шандрівських соляних покладів на території сучасного села Олександрівка Хустського району. Раніше, коли через річку не було ніякого моста, переправа здійснювалася човнами. Перший міст був збудований 1870 року. Попередній міст, залізо-бетонний, простояв 45 років.
Та за правом, основною визначною пам’яткою села Вучкове є справжнісінький – єдиний в Україні – гейзер. Розташований він в урочищі «Петровець» на березі гірського потоку. Вода в ньому солона і з вмістом заліза, що видно по червоно-оранжевому забарвленні каміння.
Років 15 тому, коли в одного з українських металургійних комбінатів виникла ідея викупити територію біля гейзера і побудувати на ній оздоровчий комплекс, геологи, що приїхали для вивчення гейзера, «забили» в нього трубу і зробили відвідний канал у бік струмка. Вода з гейзера мала йти в купелі санаторію. Геологи взялися за спорудження відведення води і порушили водотік гейзера. Вода перестала бити з нього з постійною черговістю, а пішла в трубу.
Вода в гейзері зараз холодна, десь втричі менш солоніша, ніж раніше, і б’є нерегулярно, до того ж в горизонтальному напрямку. На кам’янистому березі стирчить вертикально заварений обрізок труби. Навколо неї земля руда через високий вміст заліза у воді, що викидається гейзером. Інша труба виходить із землі горизонтально над річкою. Періодичність вивержень непостійна. Чекати його можна і кілька годин.
За словами очевидців, наближення виверження можна впізнати за глухим клекотінням у трубі. В пік виверження вируючий пінний потік насиченою газами води б’є в протилежний берег. Біля вертикальної труби утворюється велика калюжа. Створюється враження, що вода кипить. Досягнувши піку, процес поступово затихає.
Та навіть тепер викид води в гейзері залишає по собі неабияке враження. Місцеві жителі твердять, що вода з гейзеру має лікувальний ефект, вона помагає при різноманітних захворюваннях кишково-шлункового тракту.
До цього гейзер у певний час вивергався струменем близько 5-6 метрів у висоту. «Виверження» тривало близько 10 хвилин. Вода була теплою і дуже солоною, як ропа, а по березі струмка було видно товсті соляні відкладення.