kuban.kp.ru
“Живу в Краснодарі на вулиці Сормовскій вже багато років, але ніякої Ірини Бердник (саме це ім’я значилося в адресатів – прим.) не знаю, а за вказаною на конверті адресою з 1987 року була прописана сім’я мого чоловіка, в якій теж немає такої жінки.
Послання ж до столиці Кубані 25 років тому було відправлено зі станиці Нововолодимирівської, Тбіліського району Краснодарського краю, пише kuban.kp.ru.
На списаних нерівним почерком зошитових листках – зворушливе звернення літньої людини, якогось В. Васильєва Б. до дітей і онуків. Правда, написаний від імені жінки, мабуть, жінки Васильєва.
Як би там не було, але родичі звісточку від старих у вересні 1991-го так і не отримали.
Найцікавіше, що за місцем проживання адресата лист було доставлено поштою 14 вересня 1991 го – про це свідчить відповідний відбиток на конверті. У потрібному ж ящику воно виявилося теж 14 вересня. Але через 25 років. У зовсім іншій країні.
У станиці Нововолодимирівській виданню вдалося відшукати людину, чиї ім’я і прізвище, за винятком по батькові, відповідають зазначеним на звороті конверта ініціалам.
“На початку дев’яностих по відрядженнях мотався, листів нікому не писав, – каже 77-річний Василь Васильович. – Нині один я в станиці Васильєв залишився. Було, правда, ще кілька таких, але вони померли давно. У одного – Віктора Борисовича Васильєва – якісь родичі і жили в Краснодарі. А де вони зараз – Бог знає. Шукай вітра в полі. Розлетілися всі хто-куди”.
У регіональному відділенні Пошти Росії видання запевнили – пошта до цього курйозу ніякого відношення не має.
“Зараз такий лист через наші відділення просто б не пройшов, – пояснили у відомстві. – Адже у нас все звіряється – тарифікація кореспонденції, наклеєні на неї марки, проставлені штемпелі. Будь-які нові позначки на конверті відсутні. Та до того ж сам він був брудним, в лахмітті і павутині. А поштою лист дійсно оброблявся. Правда, в далекому 1991 році. Через три дні воно було доставлено за вказаною на конверті адресою. Чому той його не отримав, точно сказати не можемо.
За словами співробітників пошти пояснення того, що трапилося може бути тільки одне – його підкинув хтось, і це абсолютно не має ніякого відношення до пошти.
“Доступ до ящиків, самі знаєте, практично вільний, – додають регіональному управлінні федерального поштового зв’язку. – Можливо, одержувачі перебували десь у від’їзді, їх сусіди витягли конверт, а потім забрали собі, щоб віддати адресатам після повернення. Та й забули. І ось через 25 років, під час ремонту, скажімо, виявили папірець, що завалявся, і вирішили покласти в ящик. А може, лист хто інший, не з сусідів, витягнув. І тепер вирішив повернути. Варіантів багато”.