У 1941-1943 роках, коли Київ перебував під німецькою окупацією, урочище на околиці Києва «Бабин Яр» стало місцем страшних масових розстрілів як євреїв, так і бійців українських націоналістів.
Слід згадати, що першим масовим вбивством був саме розстріл майже 800 пацієнтів психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, що розташована недалеко від самого урочища, хоча конкретне місце невідоме.
29 вересня на вулицях Києва з’явилися оголошення російською та українською мовами про те, що усі євреї мають з’явитися із речами та документами на перетині вулиць Мельника-Доктерівської. Усім, хто проігнорує наказ загрожував розстріл. Усім, хто буде мародерствувати в залишених помешканнях євреїв, — також.
Лише за два дні 29-30 вересня 1941 року в Бабиному Яру було розстріляно близько 34 тисяч євреїв.
Існує багато свідчень про те, як чоловіки та дружини, що не були євреями йшли на розстріл разом зі своїми рідними. Також були ті, кому вдалося врятуватися, деяким доводилося декілька днів знаходитися серед тисяч трупів, поки з’явилася можливість втекти.
Протягом кривавих двох років, у Бабиному Яру вбивали мирне населення, радянських військовополонених; євреїв та циган — за етнічною ознакою, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів(переважно членів ОУН-м), заручників, «саботажників», порушників комендантської години та інших.
Про страшні події, які відбувалися тоді в Києві написана велика кількість книг, мемуарів. В кінематографі Бабин Яр також зобразили як українські, так і німецькі та американські режисери. У Бабиному яру та поблизу нього встановлено 25 пам’ятників. Також створено Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр».