Російський релігійний діяч родом з України закликав «плекати в собі раба»

Протоієрей Чаплін доводить у статті “Про втрачене рабство і ринкову свободу”, що «християнство є релігією свідомого добровільного рабства», тому православні мають добровільно віддавати себе в рабство державі, родині і церкві. 

Пан Чаплін належить до Української православної церкви у підпорядкуванні Московському патріархату. Він народився 1976 року, а 1998 року закінчив історичний факультет Запорізького держуніверситету за фахом “Історія України”. 2006 року він випустився з Білгородської православної духовної семінарії. Від 2004 року був штатним священиком Свято-Андріївського Кафедрального Собору Запоріжжя. Від 2012 року він очолював місіонерський відділ Запорізької єпархії УПЦ МП. У 2014 році залишив Україну і живе у Росії.

Алексій Чаплін виводить свою думку з твердження, що людина є рабом Божим. Зокрема він пише:

“Всё современное общество поклоняется идолу социальных прав и свобод. И только Православная Церковь упорно утверждает, что человек – это бесправный раб Божий”. 

Пан Чаплін вважає:

“… Наши критики правы – мы очень удобная религия для государства. Поэтому христианство и созидало великие империи. Ибо только православные рабы способны на великий подвиг самопожертвования во время войны и мира. Даже СССР смог восстановиться в пределах Российской империи, только благодаря потенциалу рабской психологии, еще по инерции сохранявшейся от Православия на подсознательном уровне в русском народе”.

Протоієрей Чаплін доводить, що розкоші в яких живуть ієрархи православ’я, є престижними перш за все для вірних церкви:

“Рабское сознание дает возможность нам правильно относиться и к часам Патриарха (если таковые вообще существовали), и к дорогим иномаркам священноначалия. Для раба престиж Господина – это его личный престиж. Для христианина должно быть унизительным, что у архиерея машина хуже, чем у светских правителей. Лучше ходить самому пешком, чем видеть Предстоятеля Церкви ездящим на трамвае (как, например, ныне почивший Патриарх Сербский Павел). О горе Сербии! О унижение для всего Православия, когда князь Церкви страны, именующей себя православной, пользуется общественным транспортом. Суть доступности Патриарха и вообще архиереев не в том, что его можно подкараулить по дороге в храм или лично написать письмо на его электронный ящик, а в возможности участия в архиерейском Богослужении, где епископ возносит за всех нас свои молитвы”.

Алексій Чаплін в своїй публікації доходить такого висновку,

“Для того чтобы постичь истину, мы должны перестать «включать мозги» и начать на деле себя мнить ничем и звать никем. Одним словом, мы должны взращивать в себе раба. Путь к рабству Божьему лежит через рабствование человеку: детей – родителям, жены – мужу, христианина – священноначалию, гражданина – государству со всеми чиновниками и силовиками, включая Президента. Перефразируя слова апостола о любви, можно сказать так: «Как ты дерзаешь себя называть рабом Бога, когда не научился быть рабом у человека?» Только воспитав в себе рабскую психологию, мы не только сможем возродить ту Россию, которую не сберегли, но и войти в Царство Небесное, куда закрыты двери для всех «свободных» не во Христе”.

Видання “Благодатный огонь”, де розміщено публікацію, не є офіційним виданням РПЦ, зазначає “Независимая газета”. 

Крім Алексія Чапліна відомий також інший православний публіцист з прізвищем Чаплін – Всеволод – також знаменитий своїми крайніми поглядами.