Кіноісторії зі Сходу: якою бачать війну діти?

Спілкувалась зі школярами кореспондентка «Громадського радіо» Анна Морозова.

У рамках проекту «Діти Миру» Дитячого Фонду ООН ЮНІСЕФ та Національного університету «Києво-Могилянська академія» для дітей зі Сходу України був створений конкурс  «Відновлення мого місця проживання», який стартував у вересні 2016 року. Головним завданням кожного учасника було зняти відео, темою якої стала назва конкурсу. В Київ на урочисту церемонію нагородження всеукраїнського проекту приїхали учасники з Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Луганської та Харківської областей.

Серед конкурсантів представила свою роботу школярка Софія Таранова, яка з початком військових дій на Сході 2014 року разом із родиною виїхала з міста Лутугине Луганської області.  Останні хвилини до від’їзду з рідного міста дівчинка й зараз згадує зі сльозами на очах.

«Коли батьки сказали, що потрібно переїжджати, особисто для мене важко сприймались ці слова. Ми фактично їхали в нікуди. Ми не знали, що нас чекає далі. Здавалось, що руйнується все життя. Було дуже страшно», – розповіла Софія.

 Дівчинка на конкурсі представила фільм про власне життя за роки, в якому розповіла про переїзд до міста Сватове Луганської області. За її словами, через те, що вона переселенка до неї погано відносились школярі та вчителі. Переїхавши до міста Чугуєва Харківської області, де і на сьогоднішній день вона проживає з родиною, Софія знайшла спокій, друзів і взаєморозуміння.

«Коли ми переїхали до міста Сватове до наших друзів, було дуже важко адаптуватися. Не дуже добре сприйняли вчителі та колектив. Я на той час ще дуже часто згадувала свій будинок, і не готова була прийняти щось нове. Напевно, це залежить від стереотипів. Ніхто особливо не цікавився чого я хотіла, чи хочу. Була атмосфера нагнітання, були проблеми з вчителями.  Було упереджене трохи відношення і постійні “розборки”, було складно… Коли ми переїхали на нове місце, там до мене краще ставилися. Я спочатку сама ні з ким не спілкувалася, було дуже страшно, а потім діти зі мною самі почали налагоджувати контакт. Я стала звикати, відкриватися їм, не боятись  і все стало добре», – доповнила школярка.

Мама Софії, Марія Таранова розповіла, що в останні два роки дівчинка пише багато віршів про війну. Вірш «Я умер под Луганском», школярці було психологічно важко декламувати. Утім, Софія розповіла історію героя, описуючі реальні події на Сході.

«У зв’язку з тими подіями, що відбувалися в моєму житті, я написала вірш, і хотіла б процитувати останній рядок з цього вірша: «Я помер разом з українським прапором під  Луганськом …».  Головний герой – чоловік, який повернувся після роботи, а в його будинку вже майже нічого немає. Повбивали сім’ю, дітей, і повністю розгромили будинок. Його там не було всього пару годин, а його життя зруйноване. Лякає те, що там і насправді все так відбувається», – розповіла дівчинка.

За авторський фільм про життя на Сході Софія Таранова отримала друге місце. В конкурсі прийняло участь понад сотню дітей, близько 30 отримали нагороди на церемонії за свої відео-роботи. Виявити переможця, зі слів організаторів, було складно, проте, перше місце на всеукраїнському конкурсі «Відновлення мого місця проживання» вибороли школярі Дар’я Кураксіна та Ярослав Носич, які разом із викладачами та місцевою владою створили еко-проект по очищенню провулку біля школи у місті Чугуєві Харківської області.

«Сам план роботи та ідея зародилися на восени минулого року. Був складений проект, були проведені опитування в школі і в найближчих районах. Тих, хто живе поряд, та регулярно ходить через цей провулок. Раніше ставили стовпчики, але вони жахливо були зроблені, адже це були залізобетонні труби, які зсередини були залиті бетоном. Паркан був іржавий, порослий рослинністю. І так, як на розі провулка стоїть приватний будинок, в ньому тримали собаку. Завдяки створенню нашого проекту, було проведено освітлення, вже стоять три дуже потужних ліхтаря, які освітлюють весь провулок», – розповів хлопець.

Сам Ярослав –  дитина-переселенець з Донецька, який переїхав у 2014 році зі Сходу до міста Чугуєва Харківської області.

«У 2014 році під час навчального процесу, це було 25 травня 2014 року, був нанесений авіаудар. На жаль, під час нього постраждали деякі школи і будинки. Аеропорт так само постраждав, було багато поранених. Після цього в нашій родині було поставлено конкретне питання про переїзд до іншого міста. Нам відразу запропонували переїхати до Чугуєва, тому що там у нас живуть родичі. І ми з мамою скористались цією пропозицією», –  згадав Ярослав.

Зараз хлопець живе з мамою у Чугуєві, а тато залишився працювати в рідному місті на шахті, аби прогодувати родину.

 «На жаль, мій батько до сих пір працює і живе в Донецьку на шахті імені Засядька. Вони відкачують метан з шахти, і переробляють його в електрику. На жаль, він роботу покинути не може, і залишається досі там. Іноді приїжджає до нас в Чугуїв», – доповнив Ярослав Носич.

Кожному учаснику подарували диплом та ранець на згадку про участь у всеукраїнському конкурсі «Відновлення мого місця проживання» та подорожі до столиці.

Анна Морозова, Київ, «Громадське радіо»