«Поверніть батьків з полону» — київські школярі влаштували акцію

У ході акції діти малювали, писали листи — привітання та підтримки полоненим з Новим роком та Різдвом, ділилися своїми побажаннями миру, добра та волі для полонених у Росії. Наприкінці акції свої листи та малюнки подарували рідним політв’язнів.

«Ця подія була зроблена для підтримки військових, які знаходяться в Росії. Я вважаю, що ми повинні їх не забувати та писати їм листи. Вони є для мене взірцем. Я буду наполегливо старатися бути схожим на них», — розповідає кадет Владислав Ватащук

Про долю політв’язня, який вже 7 місяців відбуває покарання у російській колонії, розповіла його мати Вигівська Галина. Валентина Вигівського було засуджено на 11 років суворого режиму за звинуваченням у шпигунстві.

«У нас було довгострокове побачення, ми мали час з ним багато спілкуватися. За цей час він мені розповів про ті тортури, ті приниження, через які він пройшов».

«Його завезли в Москву. Вже в літаку були тортури, били його. І по дорозі, і коли привезли його. Без їжі, без води, не пускаючи до туалету, вони його тримали добами, били».

Мати політв’язня розповідає, що листи від небайдужих допомагають її сину не падати духом і вірити у світле майбутнє.

«Коли він відчуває цю підтримку, коли він отримує ці листи — це зігріває його серце і дає надію, що про нього думають тут, і що буде у нього скоро повернення. Особисто для нього».

Про важливу роль моральної підтримки розповів колишній політв’язень Геннадій Афанасьєв. Він зазначає, що свого часу такі листи допомагали йому не втрачати оптимізму.

«Я жив 2 днями на тиждень. Тоді, коли приходить листоноша з цими листами. Коли їх передавали — це було свято кожного разу».

«Тривалий термін вся наша культура маргіналізувалася. У нас не було нічого українського, в нас не було свідомості, а зараз діти з маленького віку, і панянки, і молоді кадети, наші бранці самоіндетифікують себе як українського патріота. У нас зростає те покоління, яке дійсно змінює цю країну на краще».

Мустафа Дегерменджи вже рік і 7 місяців знаходиться у СІЗО. Його сестра розповідає, що з братом вдається обмовитись декількома словами лише на засіданнях суду. А отримання побачення — процес важкий, бо вимагають багато довідок.

«Про умови утримання ми знаємо від адвоката. Там насправді переповнена камера. Камера розрахована на 16 чоловік, а в камері 20 чоловік. Сплять вони по черзі. Холодно зимою, літом нестерпно спекотно. Уявіть, коли літом багато народу, яка це задуха. Їх 2 рази на тиждень виводять на прогулянки, але це прогулянки під шифером. Все СІЗО знаходиться там. Їжу готують на свинячому жирі, а у мусульманам не можна їсти свинину».

Мавіле Дегерменжи сподівається, що всі листи та малюнки вже після Нового року зможе передати брату.

Слід сказати, що акція «Поверніть батьків з полону» проводиться у багатьох столичних школах.

Ольга Михайлова, «Громадське радіо», Київ