Ролі батька і матері — крізь призму гендерних стереотипів

Зокрема, щодо соціальних ролей, які виконують чоловік і жінка, що мають дітей. Одна із ініціаторок клубу, Тетяна Смріга, розповіла «Громадському радіо», якою, на її думку, повинна бути взаємодія подружжя за рамками гендерних стереотипів.

«Звичайно, що постійно стикаєшся з соціальними стереотипами і, якщо чесно, це дратує. Тому що дуже важко бути цією «ломовою конячкою», яка постійно тягне все на собі. В ідеальній сім’ї – це партнерство, в якій все поділено навпіл. І кожен допомагає, чим може. В тому числі і у вихованні дитини. Тому що для здорового формування дитини важлива і жінка, і чоловік. Тим більше потрібен зв’язок. Тобто вона має бачити нормальні стосунки чоловіка і жінки, де вони друзі, де вони партнери, де вони підтримують один одного, де вони люблять один одного. А інакше це такий самий тупий механізм передачі далі цих соціальних стереотипів, і маємо те, що маємо, на виході».

Та частина ужгородців мають дещо інші думки з цього приводу. В їх свідомості укоренився шаблон, що жінка – берегиня домашнього вогнища, а чоловік – суто воїн-здобувач. 

– Мама має повністю присв’ятити себе дітям від А і до Я. Присв’ятити себе тому, щоб діти могли у майбутньому бути розвиненими у всіх сферах: і у спорті, і у навчанні, і у літературі, і у музиці. І могли себе потім у цьому знайти. А тато має все це забезпечувати.

– Свої обов’язки! Піклуватися про сім’ю. Бути ідеальною мамою. Їсти готувати. Прати. Діти мають бути чисті. Нє? Так то мама має дивитися за тим. Чоловік не буде дивитися за дитиною.

– Мама хороша має і про дітей турбуватися, і про чоловіка.

– Має все робити, щоб добре було: годувати вчасно, одягати. Має піклуватися кожна мама. Нездужання, хвороби… На все мама повинна звернути увагу. Ну, а тато теж так само мало б бути. По-чесному. Але буває і не так.

Сучасне суспільство занадто багато покладає на жінку-маму. Про це говорять як спеціалісти, так і самі жінки, які діляться враженнями, а часом і відверто скаржаться, у відповідних групах у соцмережах.

Директорка Центру гендерної освіти при УжНУ Мар’яна Колодій стверджує, що деякі гендерні стереотипи є відверто сексистськими, тобто дискримінаційними. А ще – призводять до складних ситуацій.

“Ці всі шаблони негативно впливають на комунікацію дітей та батьків, створюють купу ситуацій, коли, здавалося б рідні люди (дружина, чоловік, мати і діти, або батько і діти, або вся сім’я) не навчені в цих шаблонних стереотипах. Тобто вони згодом розуміють – добре було б, якби мама в цей час зайнялася, наприклад, домашнім завданням, а тато посмажив картоплю. Але якщо вони мислять гендерними шаблонами, то це означає: чого я, чоловік, повинен тобі допомагати  і смажити картоплю? Адже я прийшов з роботи, ресурс приніс, отже виконуй. А з іншого боку жінка розуміє: “Я мама, я повинна бути завжди доброзичливою, енергійною, лагідною  до своїх дітей, але чомусь вони мене дратують, чомусь я агресивна до них, значить, я погана мама?” Та ні, це не погана мама, це втомлена мама. Мама, яка прийшла з роботи і повинна ще займатися купою побутових справ, домашніх справ, виконанням домашнього завдання і інших речей”.

У той час, стверджує Мар’яна Колодій, частину чоловіків абсолютно влаштовує панування таких стереотипів, адже тоді звільняється час для саморозвитку, побудови кар’єри та інших досягнень. Згідно із даними соцдосліджень, сучасний батько приділяє дітям від 6 до 8 годин у тиждень, що є дуже малим показником. Однак, як пояснила Мар’яна Колодій, такий стан справ завжди має наслідки. Такі батьки мають досить слабкі емоційні зв’язки із уже дорослими дітьми.

А ще директорка Центру гендерної освіти при УжНУ Мар’яна Колодій наголошує, що всі стереотипи —  набуті. Формуються через досвід батьків, різні життєві ситуації, і навіть – через почуті в дитинстві казки.

«Мами передають дівчатам цей гендерний стереотип: “Донечко, три кути в хаті тримає жінка, а тільки один – чоловік”. Тому жінка повинна бути і красунею, і гарно готувати, і гарно виховувати дітей, і бути відповідальною за всю сім’ю, але це абсурд. Тому що сім’я – це не тільки відповідальність жінки. Тому що це відносини багатьох людей. Тому вона не може бути за це відповідальна. Але коли в сім’ї щось не вдається, йде не так, як заплановано, то значна частина жінок схильні покладати відповідальність за це на себе. Через це картаються, входять у стресові ситуації, депресії, і виходять з них досить важко. Тому що фізично встигнути все – неможливо”.

Психологиня Наталія Касим розповідає, що у своїй практиці нерідко стикалася з ситуаціями, коли жінки через неспроможність відповідати так званим ідеалам суспільства, опинялися на межі криз. Вона поділилася із слухачами «Громадського радіо» рецептом, як перестати відчувати вину. 

«Коли жінка відчуває, що вона вже не справляється, що не має часу ні на себе, ні на дітей, ні чоловіка, і всі від неї очікують: дай-дай, зроби-зроби, будь такою, будь не такою, відповідай тим чи іншим вимогам. Треба зрозуміти одне: ніхто нікому нічого не винен. Насправді. Ніхто не винен поводитися жіночно, наприклад. Ніхто не винен виконувати всю ту роботу, яку очікують від жінки. Можна домовлятися. Ділитися роботою домашньою. Виховання дітей – це справа не тільки жінки. Справа чоловіка і жінки порівну насправді».

Але, за словами директорки Центру гендерної освіти при УжНУ Мар’яни Колодій, нині спостерігаються і так звані перекоси у іншу сторону. Коли жінку аж занадто ідеалізують, а чоловіка – навпаки – свідомо знецінюють. Насправді ж існує певна кількість чоловіків, які радо беруть участь у вихованні дітей і усвідомлюють відповідальність за них.

Ольга Павлова, Ужгород