Сайт "Миротворець"
В 2014-2015 роках він воював на Донбасі на боці бойовиків “ЛНР”. Андрушевич, який встиг завести в Росії сім’ю, стверджує, що в “ЛНР” йому податися нікуди, а на Україні його чекає кримінальне переслідування або смерть.
“Открытая Россия” опублікувала інтерв’ю з бойовиком.
Він розповів, що сам міста Южне Харківської області. До Євромайдану одразу мав негативне ставлення, бо:
“Люди, які там стояли, – кероване стадо, зомбі, у них не було своєї точки зору. Я намагався брати участь в «антимайдані» в Києві, але справи там були гірше і гірше, з Києва я повернувся до Харкова, і ми готували опір вже там. Як і за будь-яким іншим «антимайданівцем», за мною полювали представники “Правого сектору”.
Свою поїздку на Луганщину пояснює так:
“Коли почалася війна на Донбасі, все стало трохи серйозніше. В один момент мені зателефонував друг, дільничний, і каже: Олег, ти маєш добу, щоб покинути територію України, на тебе прийшов папір. Тоді я поїхав до Луганська і вступив в ополчення. Зробив я це, щоб боротися з незаконною владою на Україні. З тим свавіллям, яке вони творили на території Луганської та Донецької народних республік”.
За словами Андрушевича, він служив в угрупованні «Леший» і в “батальйоні” Святого Георгія Побідоносця.
Каже, був контужений:
“Було це під Луганськом, на блокпості Олександрівську. Вночі був бій, вранці рано я здав зміну, пішов в бліндаж чистити автомат і відпочити. І пряме танкове потрапляння в бліндаж. Живий залишився, але контузило, в коліні тріщина. Зараз ходжу, кульгаю. Якщо підняти щось більше 15 кілограм в руки і йти по сходинках, коліно відразу ж клинить”.
Після поранення, каже бойовик, він намагався воювати, але проблеми зі здоров’ям не дозволило. Так він переїхав до своєї цивільної дружини до Новошахтарську (Росія).
Він пояснює, що вона допомагала бойовикам, через що виникли проблеми з українською владою. Так вона втекла до Росії.
“Коли здали Лисичанськ, один з командирів Мозгового залишив там ноутбук і телефон, в яких була вся переписка і всі координати.
Кордон я перетнув офіційно, ніяких проблем не було. Пройшов по українським паспортом – паспортів республік тоді ще не видавали. У Росію на роботу я офіційно так і не влаштувався, так як немає паспорта. Неофіційно брали, але потім не платили зарплату – просто кидали”, – ділиться враженнями від працевлаштування в Росії Андрушевич.
“4 лютого я вкотре пішов у ФМС: мені знайомі порадили: сходи, кажуть, до Сергія, людина хороша. Попросив якось допомогти вирішити питання. У ФМСі сказали – приходь 7 лютого до поліції, там теж хороші хлопці, все пояснять, складуть протокол, підете в суд – зроблять штраф без видворення та приходьте робити документи”, – розповідає бойовик про свої спроби якось легалізуватись в Росії.
“Суддя, звичайно, форменно знущалася. Зажадала довідку від СБУ про те, що на мене заведено кримінальну справу, або що моєму життю загрожує небезпека, і тоді вона надасть притулок. Я і в поліції, і в суді намагався пояснити, що на Україну мені не можна. У поліції, до речі, взагалі не хотіли вносити в протокол, що я служив в ополченні, говорили «не треба, давай не будемо». Але я їх, все ж, переконав. А в суді показав документи, що служив, показав, що я в базах даних «Миротворця». Вони потиснули плечима, сказали – все, що ми можемо для вас зробити, це видворити за територію РФ самовиїздом, а не через спецприймальник. Дякуємо. Ну і присудили самовиїзд”, – додає він.
Бойовик наголошує, що буде робити все можливе, аби його не депортували.
У виданні зазначають, що в базі «Миротворця» дійсно є запис, який містить дані Олега Андрушевича. Судячи зі сканкопів, Андрушевич служив в угруповання загиблого ватажка Павла Дрьомова.