Пішов з життя кобзар Василь Литвин

Про це у соціальних мережах повідомили друзі кобзаря. Василь Литвин – заслужений артист України, народний артист України, голова Спілки кобзарів України, лауреат Республіканської премії ім. І. Нечуя-Левицького, лауреат премії фонду Т. Г. Шевченка. Співзасновник Стрітівської школи кобзарського мистецтва. 

Один із друзів, Роман Коваль, вмістив на своїй сторінці у Facebook біографію і фото кобзаря.

“Вікіпедія” повідомляє, що перші уроки гри на бандурі одержав від Михайла Івановича Білошапки, керівника художньої самодіяльності ткацької фабрики в м. Кролевці.

1961 року вступив до Київського музичного училища по класу бандури (викладач А. Омельченко). Та в 1964, не закінчивши ІІІ курсу, змушений був, через складні матеріальні умови, залишити навчання і став працювати у Чернігівській та Тернопільській філармоніях. З 1966 по 1968 перебував на військовій службі. Після мобілізації працював у клубі с. Іванків Бориспільського району Київської області. Був солістом оркестру українських народних інструментів Музично-хорового товариства УРСР. Часто виступав у концертах сам та дуетом з братом Миколою.

У репертуарі твори українських композиторів, класиків, але переважали давні українські народні пісні, серед них: «Ой не пугай пугаченьку», «Про Супруна», «Про Морозенка», лемківська пісня «Будь здорова землице», «Гей браття, опришки», «Кров людськая не водиця» муз. П. Майбороди та ін. Автор власних творів «Вітер віє — поле мріє», «Вийшов місяць і зоря», «Дума про матір» на сл. Б. Олійника, «Народе мій» (Вступ до поеми «Мойсей» Івана Франка), «Чародійна кобзо» на сл. А. Литвина, «Посланіє» на сл. Т. Шевченка, «Рятуйте, люди пісню» “на сл. П. Перебийноса, уривок із Слова про Ігорів похід — «Стогін Русі», а також на сл. О. Бердника, П. Воронька.