Вистава "Том на фермі": новий формат відповіді на проблеми ЛГБТ в Україні

Український глядач не дивується появі на сцені двох герої-чоловіків, які застигають на 15 секунд палкого поцілунку. На цьому епізоді із залу лунає тільки захопливе «Ох…!»

Історія вистави трагічна. Том приїздить на похорон свого коханого, що раптово загинув в автомобільній аварії. Він знайомиться з його рідними, і виявляється, що мати, брат, і навіть він сам – не знали загиблого по-справжньому. 

Глядачка Наталія прийшла на виставу із букетом білих кал. Вона зізнається, що для неї ця вистава про те, що варто залишатися собою у будь-якій ситуації: “Я сама зараз у внутрішньому пошуку і я думаю, що ця вистава внутрішньо зрезонує зі мною. Таке моє передчуття.  Для когось залишатися собою – це бути у професії, для когось – це стосується кохання, незалежно від того до кого воно, для когось це усвідмомлення що в мене є ВІЛ і я цього не боюся або я child-free і мені байдуже, що скаже наше суспільство. Я хочу, щоби люди були собою. Але для цього потрібна сміливість. І я рада, що про це починають говорити. Подивіться, як багато тут зараз людей. Мене це надихає”. 

Ця історія почалася в недалекому 2013 році, коли одноіменний фільм «Том на фермі», знятий канадським режисером Ксав’є Доланом  зібрав цілу низку престижних нагород у Канаді та з успіхом пройшов в прокаті по всьому світові.

Далі була постановка п’єси Бушара, одного з активніших борців за толерантність і рівність в Канаді, яка тепер, у виконанні Дикого театру, є новим формат відповіді на проблеми ЛГБТ в Україні.

Прем’єра вистави в Україні відбулася наприкінці зими цього року. Одна з особливостей вистави – оригінальна музика, яку написала композиторка Лєна Ребрик: «Вийшло доволі несподіванно. Я була на одному із спектаклів «Дикого театру» і була дуже вражена його сучасністю, тому запитала Ярославу Кравченко, директорку «Дикого театру», чи можу я написати музику до однієї із майбутніх вистав. І вже наступного дня вона надіслала мені сценарій п’єси. Це був «Том на фермі». 

Лєна Ребрик також додає, що для неї ця вистава про брехню, про жортокість, і про правду також: “Вона про те, що краще жорстока правда, з якою можна щось робити, яку можна прийняти, ніж постійна внутрішня боротьба та постійна брехня, яка призводить до трагічних наслідків. Якби можна було сказати яких кольорів ця вистава, то для мене вона чорного кольору із вкрапленням космічного, таких білих крапочок і світла».

Засновниця «Дикого театру» Ярослава Кравченко зізнається: «Це особлива вистава, нам було боязко за неї братися, така драматургія вперше на українській сцені. Це про соціальні стереотипи, про те, як вони змушують людей брехати рідним і яким чином люди можуть трапити навіть в трагічну ситуацію через це. Крім того, вона торкається теми гомосексуальних стосунків. Це був такий експеремент, який вдався. Тут родина виступає як маленький приклад країни, бо часто ми звертаємо увагу на те, що скажуть сусіди. Часто робимо не так як хочемо, а як нам диктує соціум. Тому, це маленька модель українського суспільства».  

Щодо українського суспільства, то офіційний Київ зобов’язався дотримуватися Угоди про асоціацію з ЄС, яка зокрема, визначає, що внутрішня політика нашої держави формується через повагу до прав людини.

Планується, що в 2017 році в Україні може бути легалізований інститут цивільного парнерства. Це передбачено Національною стратегією у сфері прав людини на період до 2020 року. Там збираються врахувати права для одностатевих пар, зокрема:

–       право  відвідувати свого партнера в медичних закликах;

–       право доглядати та розпоряджатися тілом парнера чи партнерки у разі смерті;

–       право на спільну сумісну власність;

–       право спадкувати та залишити у спадок спільне придбане майно;

–       право на аліменти та пільги після смерті парнера чи парнерки;

–       право на спільне батьківство та виховання дітей і не лише. 

Як наголошують автори спектаклю «Том на фермі» головним є, що ми часто звертаємо увагу на те, “що люди скажуть”, приховуємо свої справжні думки і вподобання. Ми часто стаємо заручниками стереотипів,  роблячи нещасними себе і рідних. Що ж обрати – правду чи солодку брехню, бути вільним і чесним – чи догоджати іншим? 

 

За підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні