Якщо нам влада не допоможе, нас виселять на вулицю - переселенка з Донбасу на Волинь

Валентина Любушкіна і її онучка приїхали на Волинь з Донеччини два роки тому. Врятувавшись від обстрілів і беззаконня, вони намагалася влаштувати своє життя тут. У неї, як і в інших переселенців, дуже гострою залишається проблема, пов’язана з житлом. Незважаючи на те, що українське законодавство зобов’язує надати соціальне житло внутрішньо переміщеним особам, реалії часто інші. Дуже часто говорять про те, що в містах і селах  такого житла немає, і переселенці намагаються шукати інші шляхи вирішення проблеми.

Село Княгининок, де проживає пані Любушкіна із внучкою,  лише у восьми кілометрах від Луцька. Наприкінці 2015 року навколо нього утворилася Княгининівська  територіальна громада, яка об’єднала дев’ять сіл. 

«Всі житлові питання  я вирішувала сама, поки могла.  Я платила тільки комунальні послуги, а потім вже знайшла тут  житло і ми більше року  живемо. Але у власника свої плани, тому нам треба з’їжджати до кінця травня»  – каже Любушкіна.

За  фахом філолог та юрист, Валентина Любушкіна зараз вже на пенсії. До війни разом з подругою створювали різний керамічний посуд та сувеніри. Наразі вона намагається цим займатися і на Волині. Хоче зробити все можливе, аби її внучка почувалась тут як вдома.

Зі своєю проблемою пані Валентина звернулася до голови Княгининівської ОТГ і попросила, аби її питання винесли на розгляд сесії:

«Тому я вирішила звернутися до голови сільради Твердохліб з приводу цього питання, бо якщо в Луцьку знімати (ред., – житло), то я просто на свою пенсію не потягну. Пенсія у мене 1800 грн і плюс ті 800 грн, які  платить держава. В 2600 грн я просто не вкладуся. Тоді мені потрібно чи голодувати, чи ще щось робити , бо я навіть переїхати з цими грішми не зможу», – пояснює пані Любушкіна.

Однак місцева влада відмовилась виносити це питання на розгляд сесії. Як вважає переселенка, це неправильно:

«І таку простеньку відповідь прислала, навіть не керуючись ні законом, нічим . От просто так, що «житла в мене немає». Тобто шукайте самі, розмістіть оголошення. Хтось зглянеться над вами і тоді вас візьме. Я кажу, що як закінчиться термін мого орендування, я прийду до вас і ми вирішимо це питання. Тож вам краще це вирішити, ніж мені бігати».

Голова ОТГ Олена Твердохліб, яка до утворення громади, була сільською головою Княгининка,   пояснює, що незважаючи на те, що  Закон «Про забезпечення правил і свобод внутрішньо переміщених осіб»,  зобов’язує надавати переселенцям безкоштовне житло у тимчасове користування, пільгового житла для переселенців в них нема:

«В нас на території  соціального житла нема. Є дві квартири, які знаходяться в колишньому гуртожитку  середньої школи села Княгининок. Вони були розпорядженні районного відділу освіти . Зараз,у зв’язку із об’єднанням громади,  вони нам були передані в лютому.  На сьогоднішній момент в одній з квартир проживає вчителька, яка була колишнім директором середньої школи. Вона теж там проживає без приватизації, користується житлом. І вона теж неодноразово зверталася. І ще наразі в сільській раді така існує думка, що  квартири (ред., – квартири в колишньому гуртожитку) потрібні для того, щоб залучити когось із органів правопорядку».

Отже, другу квартиру в громаді планують передати не переселенкам, а шерифу. При цьому Олена Твердохілб каже, що сьогодні всі внутрішньо переміщені особи, які зверталися за земельними ділянками, їх отримали:

«Любушкіна  Валентина зверталася за земельною ділянкою  вкінці 2015 року. Я тоді тільки була на посаді  місяць і земельна комісія розглядала її заяву. Ділянка була виділена наприкінці 2015 року. Зараз вона, наскільки я знаю, приватизована, знаходиться на масиві Фальківський. Там зроблений кооператив, люди підключають електроенергію  і є велика кількість забудовників».

Вона здивована, чому, мовляв, пані Любушкіна, нічого не робить із землею, а натомість шукає житло.

Сама ж переселенка каже, що погодилася б продати землю хоч сьогодні, аби завтра було де жити. Однак на це все теж потрібен час. За її словами, в переселенців чимало проблем із житлом та працевлаштуванням, однак мало хто про це говорить:

«Дуже багато проблем. Це просто люди вже навіть перестали скаржитися на це і живуть собі потихеньку . Але це не життя. Це просто виживання. От у Львівській області, наприклад, там для переселенців будують житло. І це перше, що потрібно робити, що було житло».

Крім Закону, який зобов’язує надавати житло внутрішньо переміщених особам, є ще Комплексна державна програма з підтримки переселенців (затверджена постановою Кабміну від 16 грудня 2015 № 1094), одним із завдань на 2016-2017 рік є забезпечення права внутрішньо переміщених осіб на житло. Зокрема, планується створення реєстру об’єктів нерухомості (незавершеного будівництва, кинутих житлових будинків, котеджних містечок  і тд.

За словами Твердохліб, таку програму теж неможливо виконати на території Княгининівської ОТГ:

«Якщо би громада була на відстані хоча б 50 км від Луцька, то я думаю, що тут було багато і покинутих будинків (там старші люди вмирають, які не мають родичів,  і в такому разі житло переходить у власність громади), але якщо це поруч з містом, то навіть якщо є якась стара бабуся, яку доглядають , вона переписує на них майно. Я знаю людей, які приїжджають з Камінь-Каширського, Маневицького району . Вони реально шукають таку старшу людину, яка потребує догляду і потім успадковують житло».

Таким способом може і скористатися, за словами Твердохліб, Валентина Любушкіна.

Інший варіант підказує радниця з питань ВПО Міністерства соцполітики України у Волинській області   Інна Нечипорук:

«Є в нас координаційний штаб, який займається розселенням внутрішньо переміщених осіб. В тому числі в компетенції  координаційного штабу є перелік житла, придатного для поселення тимчасового внутрішньо переміщених осіб. Можна звернутися в наш Координаційний центр при МНС. Вони мають список такого житла», – пояснюєІнна Нечипорук.

За нашим зверненням в ДСНС України у Волинській області  надали список соціального житла на території Волині, і в Княгининівській громаді такого житла для внутрішньо переміщених осіб нема.

Валентина Любушкіна каже, що Княгининок подобається і їй і її внучці. І перспектива нового переїзду їй не до вподоби:

«В мене  теж є речі свої і треба якось дитину виховувати далі чи це так і ми вже ізгої якісь . Коли в Луцьку сказали, що ми не електорат, бо так би, можливо, і хвилювалися за нас. І влада вважає, що це (ред. , – закон)  на них не діє, і  думає, що все вирішиться. Нема людини – нема проблеми. Хочете – з’їдете кудись . Я кажу, що в мене дитина вчиться тут. Вона прижилася тут. Вона гарно вчиться, знає колектив. Ну куди нам зриватися і їхати?».

Тож поки маючи час до кінця травня, Валентина Любушкіна планує знову звернутися до голови Княгининівської ОТГ та все-таки наполягатиме, аби це питання  розглянули  під час сесії.

Аріна Крапка, Громадське радіо, з Луцьку

За підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні