Консул Польщі в Луцьку: вірю, що колись у Вікіпедії українсько-польську історію обома мовами опишуть так само

З польським генеральним консулом у Луцьку Вєславом Мазуром «Громадське радіо» зустрілося, щоби поговорити на тему спільної історичної пам’яті на волинських землях. Але розмова вийшла значно більш об’ємною, заторкнувши широке коло питань, від зовнішньої політики до анексії Криму 2014 року.

Вєслав Мазур був призначений консулом в Луцьку 10 травня 2017 року. До того працював консулом у Львові та Криму. В спеціальному інтерв’ю для Громадського радіо він  розповів про свій досвід консульства в Криму і про те, як його ледве там не викрали на початку російської окупації, поділився планами щодо налагодженнями співпраці між українцями та поляками на Волині та про багато іншого. 

Аріна Крапка: Доброго дня, пане консул Вєслав Мазур. Я журналістка «Громадського радіо» Аріна Крапка  і сьогодні ми поговоримо про українсько-польські взаємини, а також про розбіжності, безвіз та налагодження компромісу в тих питаннях, де, як здається на перший погляд, його неможливо досягти. Розкажіть пане консул, чи вже познайомилися з Волинню?

Вєслав Мазур: Я є генеральним консулом  практично з 10 травня, коли в МЗС України мені вручили екзекватуру . Як Ви знаєте, я працював генеральним консулом в Одесі, в Криму. Протягом півтора року у Львові. Зараз працюю  в Луцьку. Кожен район [ред., – область] специфічний і відрізняється від інших  і так як вже раніше давав інтерв’ю  «Монітору волинському» [ред., – українсько-польське видання] і я підкреслив, що Волині я маю вчитися.

Аріна Крапка: Пане Вєслав Мазур, які дії сьогодні проводяться, аби покращити наші взаємини між країнами?

Вєслав Мазур: Як Ви знаєте, є багато в Україні сил, які готові зробити все для того, щоб зіпсувати українсько-польські відносини. Таких випадків було кілька. Тут варто розпочати з Гути Пеняцької [там на Львівщині 8 січня 2017 року невідомі вандали підірвали меморіал полякам, загиблим під час нацистської каральної акції в селі Гуті Пеняцькій у 1944 році – прим. ред.]  і пострілу з гранатомета в консульство в Луцьку. Але я хочу розчарувати ці сили, їм не вдасться зіпсувати наших хороших відносин.

Аріна Крапка: На фоні історичних дискусій сьогодні зовнішні вороги і Польщі, і України говорять про те, що нас роз’єднує. Розкажіть про те, що об’єднує.

Вєслав Мазур: Я хочу зосередитися на діяльності, зокрема, пов’язаній з таким осередком, який знаходиться в  селі Костюхнівка [ред., – Волинська область, Маневицький р-н]. Це центр діалогу в Костюхнівці. Протягом  25 років харцери цього осередку спільно з учнями українських шкіл займаються опікою над могилами. Вони опікуються не лише могилами тут, на території  України. Але також українська молодь виїжджає  до Польщі для того, щоб опікуватися  могилами українців  в Польщі.

Аріна Крапка: Чому центр діалогу між Польщею і Україною утворився і потрібен саме в Костюхнівці?

Вєслав Мазур: Під час мого перебування там в мене з’явилася така ідея…А саме наступного року Польща  відзначатиме сторіччя незалежності. В цій місцевості, в 1916 році (с. Костюхнівка) розпочався шлях Польщі до незалежності, а саме битва польських легіонів. В Костюхнівці загинуло понад дві тисячі польських легіоністів. Тому наша головна ідея, щоб  сторіччя відзначення незалежності Польщі, головні урочистості відбувалися саме в Костюхнівці  за участю найвищої влади Польщі та України. І також є  інше значення цієї події.  Дуже важливо те, щоб показати, що протягом тих ста років  польсько-українські стосунки зберігалися добрими для того, щоб надалі їх зміцнити.

Аріна Крапка: Чи налагоджували Ви вже комунікацію з  місцевою владою і про що говорили?

Вєслав Мазур: Так склалося, що я недавно мав зустріч з місцевою владою, губернатором. І з ним ми обговорили питання меморіальних місць .  Під час цієї зустрічі ми обговорили  спільну ідею для того, щоб підкреслити нашу співпрацю і ця співпраця також буде відбуватися в напрямку створення місць пам’яті.

Аріна Крапка: Вже прийняли безвіз. Наскільки, за Вашою оцінкою, безвізовий режим спростить  роботу консульства в Луцьку? Чи можливий такий варіант, що консульство не працюватиме, тому що в цьому не буде потреби?

Вєслав Мазур: Я дуже спокійний щодо цього питання, тому що це рішення щодо відміни безвізового режиму  стосується лише власників біометричних паспортів . За інформацією, якою я володію з української сторони, лише 15-20 %  населення України має біометричні паспорти. І водночас виїзди на підставі Шенгенської візи  пов’язані з культурною  або економічною діяльністю. Натомість більше громадян клопочуться про отримання робочої візи. Наприклад,  минулого року консульство  Польщі в Луцьку видало понад 288 тис  віз. З них майже 170 тис – це робочі візи. Крім того, національні візи включають всіх студентів, які навчаються в Польщі.

За  словами Вєслава Мазура,  вже з початку 2017 року видано близько 150 тис віз. І попит на візи зростає, тому консульство активно працюватиме. Тим більше, робота консульства – це не лише видача віз, а й і культура, спорт, промоція Польщі.

Аріна Крапка: Зважаючи на те, що у видачі віз часто шукають обхідні шляхи, є корупція…Чи не зросте це явище у зв’язку з безвізовим режимом? Чи, навпаки, зменшиться? Можливо, з’являться інші корупційні ризики ?

Вєслав Мазур: Насамперед, Україна виконала всі вимоги, які поставив перед нею Євросоюз і я не бачу ніякої загрози з цього боку . Але громадяни України повинні пам’ятати про те, що якщо вони будуть діяти проти правил, то ЄС може відкликати цей безвізовий режим.

Аріна Крапка: Не так давно у Луцьку  стріляли в консульство з гранатомета. На якому етапі розслідування цієї справи?

Вєслав Мазур: Про це я вже казав. Це дія інших сил для того, щоб посварити Польщу і Україну. І це була провокація. З того, що я орієнтуюсь, на даний момент триває слідство для того, щоб знайти винних в цій атаці. Я сподіваюся, що українська влада знайде винних осіб в цьому інциденті. Натомість пані редактор, світ є дуже небезпечний, тому що достатньо з’явитися в невідповідному місці і також  може там чекати якась прикрість.

Аріна Крапка: Ви працювали у Львові, а також в Криму консулом. Розкажіть про ситуацію з консульством в Криму? Що там зараз?

Вєслав Мазур: Тема Криму для мене особисто є дуже прикрою та болісною .  Я відкривав це консульство 8 квітня 2014 року  І також довелось його закривати. І, скажімо так, втікати звідти. Я був свідком того, як зелені чоловічки анексували Крим та зайняли цю прекрасну частину України.  Я не хочу, щоб це звучало як ніби я хвалюся, але саме польське консульство в той час було осередком, яке переказувало не тільки в Польщу, а також в Європу інформацію про те, як кримське населення  хочуть пацифікувати.

Аріна Крапка: Розкажіть детальніше, що тоді відбувалося?

Вєслав Мазур: Особисто нам погрожували, намагалися спалити консульство, а під час виїзду мене навіть намагалися викрасти. Тому для мене Крим – це особливе місце, в яке я вклав багато серця і коли я бачу, що Крим надалі залишається під російською окупацією, на мене це справляє дуже велику прикрість і я не можу з цим погодитися. Але повертаючись до вашого питання, то територіально Крим до сих пір залишається під опікою консульства в Одесі.

Аріна Крапка:  В Польщі та Україні свої герої та погляди на історію. Українські герої одні, а польські інші і часто це призводить до публічних суперечок та дискусій. На Вашу думку, чи можливо уникнути таких суперечок , незважаючи на різні погляди на історичні реалії?

Вєслав Мазур: Так, дійсно,  є багато думок на цю тему і історія  є така, яка була . І як Польща, так і Україна, може бути незадоволена цією історією. І  тут найкращим моментом є взаємні розмови. Тому є певні ознаки,  які вказують на те, що нам вдасться дійти порозуміння. Одним із таких прикладів є польсько-український форум партнерства. Головою з польської сторони є професор Ян Маліцький, директор студій Східної Європи у Варшавському університеті  і він великий знавець  українських питань, а також друг України. І форум має на меті покращення, збільшення, розширення контактів між Польщею і Україною,  а також створення стабільної платформи  громадського діалогу, але також зміцнення процесу зближення та примирення обох народів.

Я вірю в те, що якщо цими подіями будуть займатися науковці і історики, то дійде до такого моменту, що коли ми відкриємо польську і українську Вікіпедію, і події будуть  описані майже так само.

Аріна Крапка: В чому конкретно сьогодні проявляється така співпраця?

Вєслав Мазур: Я також знаю, що дуже хороша співпраця складається між Інститутами національної пам’яті  Польщі та України  і я переконаний, що ті дії, які зараз ми робимо, зокрема щодо святкування сторіччя, це  приблизять.

Розмова з консулом в Луцьку відбулася напередодні акції протесту, коли 31 травня  волинські активісти з  ВО «Свобода»,  «Громадського руху «Народний контроль», молодіжної організації «Національний альянс»  провели пікет польського консульства, вимагаючи вибачень в генконсула Вєслава Мазура щодо його висловлювань під час сеймової комісії про те, що Степан Бандера – не герой. Для того, мовляв, аби він більше розумівся в українській історії, йому передали книги про діяльність ОУН-УПА.

Аріна Крапка, для Громадського радіо

За підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні