Деяких лікарів в селах Луганщини місцеві не бачили десятиліттями (ВІДЕО)

У селі Гречишкіне Луганської області  на прийом до кваліфікованих спеціалістів потягнулись люди з  усього району, й, навіть, нинішньої обласної столиці – Сєвєродонецька. Заступниця головного лікаря київської клінічної лікарні №2 Вікторія Крамаренко розповідає, яку медичну допомогу надають лікарі-добровольці місцевим мешканцям.

«Якщо брати Стельмах – у неї близько 300 обстежень. На кожну людину – це по 3 обстеження на людину: щитовидна залоза, передміхурова, судини. Проводимо обстеження й на дому. Лікар Дороніна провела за місяць 220 обстежень. Євген Гомонай обстежив . Було 16 виїздів й обстежень на дому – всі лежачі хворі. В Дубовому виявили онкохвору», – говорить Вікторія Крамаренко. 

Тим часом лікар-хірург Сергій Стаскевич проводить операцію місцевому молодому хлопцю, у якого почалась інфекція пальців ніг. Лікар видалив нігтіві пластини, які стали осередком нагноєння, й пообіцяв, що вже за тиждень хлопчина зможе бігати на футбол. А стосовно операцій, які проводять київські медики у Гречишкіному, Сергій Стаскевич повідомив, що дане хірургічне втручання – не найскладніше за останній час:

“Два дні тому була складніша операція. У жінки на голові було дві атероми, величиною з куряче яйце. Прибрали їх. Решта роботи – перев`язки, консультації. Щойно приїхали з викликів. Дивились хворих з переломами, з гангреною. Одним словом, є чим займатись”, – розповідає Сергій Стаскевич.

Щоб зрозуміти потребу місцевого населення в отриманні медичної допомоги, треба з`ясувати, який медичний штат обслуговує майже тисячу мешканців, і це якщо не враховувати людей, які приїздять з інших населених пунктів району. Цікавимось, скільки лікарів працюють постійно у селі. Пацієнт Вадим, якому хірург робить легку операцію, розповідає: “У Гречишкіному є фельдшер. І зараз ще прислали сімейного лікаря. І все”. 

Тож приїзд профільних спеціалістів для місцевої громади – ніби подарунок. Хоча так має бути завжди, бо кожен громадянин країни повинен мати доступ до медицини. Кваліфікована бригада лікарів може обслуговувати мешканців інших сіл, оскільки в деяких взагалі немає жодного лікаря. 

“Тут недалеко є село Дубове. Де 20 дворів. У середньому у дворі 4-5 осіб. Багато там є дітей. Але вони взагалі не бачать медичної допомоги. Взагалі. Там зараз Ірина Миколаївна виявила при обстеженні рак шийки матки. Вона не обстежувалась 30 років – взагалі не була у гінеколога”, –розповідає Вікторія Крамаренко.  

Київські медики, разом із ліками та обладнанням, привезли розуміння, що сучасна медицина має упередити хворобу. А для цього потрібна якісна діагностика. Як це має працювати, практично демонструють лікарі з ПДМШ. В розділеній на сектори сільській амбулаторії працює лікар – ендокринолог Євген Гомонай. Він проводить дослідження внутрішніх органів:

“Ендоскопічні дослідження – це дослідження верхніх відділів кишково-шлункового тракту.  Ми проводимо дослідження стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки. Робимо ми це за допомогою електронного ендоскопу. В Гричишкіному ми дослідили вже біля п`ятдесяти людей”, – говорить  Євген Гомонай.

Поруч з імпровізованою палатою ендоскопії працює лікарка, яка робить ультразвукову діагностику – узі. На моніторі медичного апарату можна вивчати внутрішні органи людини. Зокрема, можна бачити розташування і роботу нирок.  Поруч, у сусідньому приміщенні, лікар-кардіолог, за допомогою портативного кардіографу, знімає кардіограму серця. Київські лікарі приїхали на Луганщину добре озброєними. Медичною апаратурою та препаратами. Лише ліків, які залишаться в амбулаторії, місцевим людям вистачить на кілька місяців. А потім команда медиків-добровольців планує повернутись сюди знову. 

“Потом сделаем все свои дела дома – мы ж больницу оставили. И вернемся. Будем дальше працювать. Людям нужна наша помощь. Они довольны тем, что мы приехали. Они оценили нашу квалификацию. Я думаю, что мы одинаковые: что в Киеве, что в Луганске. Нужно лечить и западную Украину, и восточною, и южную, и центральную. Поэтому, если у нас есть возможность приехать и проконсультировать, и мы умеем это делать, значит, мы приедем и поможем. Как десантники говорят: «Если не мы, то кто же?», – говорить хірург Сергій Стаскевич.

Так поступово, крок за кроком, Україна повертається у ці місця. Путінский «русскій мір» намагався ввірватися сюди на танках. Агресора зупинили й, натомість, сюди приїхали лікарі. Допомагати й рятувати. І це – найкращий спосіб об`єднати країну. Президент ПДМШ Геннадій Друзенко розповів, чому лікарі з усієї України їдуть в прифронтову смугу:

“Щоб не просто вилікувати цих людей, а показати, що вони – наші люди. Що вони нам потрібні, й, насправді, це – єдина країна”. 

Місцеві люди, які отримали й медичну допомогу, й моральну підтримку, попросили лікарів повернутись на Луганщину, в їхній район і село. Тутешня громада, на честь лікарів, навіть влаштувала справжній концерт. Мешканці Гречишкіного прийшли на нього з українськими прапорами і в святкових вишиванках.

Дмитро Тузов

За підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні