Новотроїцьке: бійці розповіли про обстріли та чотирилапих помічників

Зі слів одного з бійців з позивним «Мирон», до їхнього приїзду тут відпрацювали самохідними артустановками. У бліндаж, де тепер він оселився, влучив снаряд зі зброї, яка мала бути відведена відповідно до Мінських угод:

«За повтора тижні, як ми приїхали, «саушками» обстрілювали. В мій бліндаж прямо в кут влучила. Лист, 150 кілограмів, залізний, з одного краю бліндажу аж на другий край перелетів».

Коли до бійців заїжджають машини з тилу забезпечення чи волонтери, усі їдуть максимально швидко, адже дорога до цих позицій прострілюється:

«ДШК (станковий крупнокаліберний кулемет) зазвичай по дорозі працює, можеш в бінокль подивитися, от поворота і лента пішла, от саме звідси, трохи вище справа пагорб, саме звідти прострілюють. Хвала Богу, поки не прострілюють», – продовжує розповідь «Мирон».

Маючи бойовий досвід, боєць з позивним «Жук» зізнається, що чекали від супротивника масованого обстрілу чи, як тут жартують, так званого «привітання з Днем Конституції України». Однак, на диво, у цьому районі було тихо, що тільки викликало ще більше запитань:

«Ми чекали від них, що вони нас «вітатимуть», але що найцікавіше, що взагалі тиша. Тому що, я знаю, що в Луганську ми були и стояли там в одному місці, але тоді вони не на День Конституції (прим. – обстрілювали), а на День Незалежності», – говорить «Жук».

На кожних позиціях, і ці  – не виняток, службу бійцям допомагають нести чотирилапі. Боєць «Жук» з усією серйозністю каже, що навіть прилад нічного бачення подекуди не замінить собачі слух і нюх і хвалиться новоспеченим товаришем на прізвисько «Білий»:

«Собаки, між іншим, якщо є на ВОПах, дуже добре. Тепляк, ночник, я розумію, але собака… він чує набагато краще. Якщо чужий десь. він прибився буквально тиждень тому до нас», – говорить «Жук».

Кажучи про непроханих гостів, військові розповіли, що лише за останній тиждень до них на позиції зайшли двоє невідомих, яких вони згодом здали СБУ. Чоловіки були без зброї, у цивільному, розповідають одну і ту саму легенду – спочатку пробують переконати, що заблукали, потім розповідають,що програли в карти представникам банд формувань і їх відправили у розвідку на позиції ЗСУ.

А поки невмілі розвідники та обстріли випробовують хлопців з 28ї бригади на міцність, вони обживаються і розповідають, як у перші тижні готували їжу на вогнищі:

«Я вам казав, що ми казанок знайшли на ВОПі, найшли його, видраїли, ми готували… Газу в нас вже два тижні немає…Постійно на вулиці на вогнищі готували».

Дехто з хлопців нарікає, що є затримки з постачанням у літню спеку води, особливо питної, однак складні польові умови – це не проблема. Більше переживають, що на контракт в армію пішло багато молодих і недосвідчених. Боєць з позивним «Жук», який воював ще Луганщині у перші роки війни, навіть переконаний, що і виїзди з зони АТО на полігони – це не найкраще рішення, для них:

«Немає сенсу їх ганяти по полігонах…витрачання часу», – зазначає боєць.

А поки триває так зване «хлібне перемир’я», військові укріплюють свої позиції, роблять це і бойовики, не забуваючи з настанням тиші, нагадати про свою присутність. 

Євгенія Гончарук, Громадське радіо