Росіянин Віктор Агєєв розповів, як приїхав воювати в «ЛНР» (ВІДЕО)

Віктор Агєєв стверджує, що пішов воювати і через гроші, і через ідею. Втім, за його словами, раніше, в мирний час, він ніколи не був в цих краях. Каже, поїхав воювати на Донбас на тлі повідомлень місцевих ЗМІ. Про це Агєєв розповів в інтерв’ю ТСН.

«- Що тебе спонукало приїхати сюди?

– Патріотизм мабуть. Говорили про тутешню ситуацію, що фашисти бомблять місцевих жителів. Багато чого, навіть не згадати.

– А чи говорили по телевізору, що українці намагаються знищити російськомовне населення?

– Ні, такого не чув.

– А хто ці фашисти? Я к ти їх уявляв?

– Ну я навіть не міг особливо уявляти, бо я так не стикався конкретно».

За словами Агєєва, він сам зголосився воювати. Його командування в Ростові було не проти.

«– Тобі хтось підказав, що треба їхати сюди? Чи дали команду? Як це відбувалося.

– Можна сказати, я сам зголосився. Хотів їхати.

– У своїй частині попросив дозволу?

– Так.

– І що тобі сказали?

– Що можна підписати контракт вже тут в “ЛНР” и продовжувати служити тут.

– І це тобі зарахується як частина служби в Росії? Чи якось інакше?

– Я не знаю, я не уточнював». 

Агєєв підтверджує слова своєї матері про те, що спочатку він намагався влаштуватись на службу в Батайськ у 22-гу бригаду. Але, каже, влаштуватись туди не вийшло. Тому він пішов на контракт до тієї частини, де проходив строкову службу в Ростовську область.

«– А що це за частина?

– Військово-повітряні сили. Коли я строкову службу проходив, то ми якихось особливих задач не виконували. Були якісь наряди, внутрішня служба. Контрактники там працювали по своїй програмі, а ми просто для підтримки казарми. Служба була нудна. Я там особливо не перебував. Перед тим, як поїхати в Луганськ, я в Ростові довго не перебував. Одразу сюди поїхав.

– А на контракт ти коли пішов?

– Вже тут у Луганську. Ну як, я повернувся у свою частину, а вже звідти поїхав у Луганськ.

– А скільки часу перебував у частині перед Луганськом?

– Десь чотири дні.

– Тобто ти поїхав у свою частину, служив там чотири дні, підписуєш там якийсь контракт і негайно зриваєшся у Луганськ? Щось тут не те. Чому так швидко?

– Мабуть відправка була. Я не заглиблювався у це питання. Відправили і відправили. Гроші платять і… Служба є служба. 

– А що твої командири у твоїй частині сказали тобі з приводу твого рішення? Що ти молодець? Чи не варто їхати? Чи не цікавився, чи варто їхати?

– Ні, такого, що молодець чи що не варто їхати, ніхто не казав. Якби я був з кимось близько знайомий, то може й сказали б. Були такі службові відносини. Це було недовго, швидко так. Раз-раз і поїхав.

– А так ,як тебе, ще когось відправили сюди? Ти знаєш інших людей?

– Може і відправляли, але не моїм рейсом. Я думаю, що відправляли.

– А контракт одразу підписав? Мама говорила, що ти прислав їй копію контракту від 18 березня 2017 року, наказ 899.

– Це про вручення звання? Так, це вже було у Луганську. Це була не копія контракту, а номер наказу про вручення звання.

– Можеш згадати номер своєї частини?

– Частина ВПС № 65246.

– Це в самому Ростові?

– У Новочеркаську.

– Ти щось там підписував, якісь папери?

– Контракт.

– Ти копію собі забрав?

– Так, але він з моїми речами в Алчевську.

– Про Україну нічого не написано в контракті?

– Здається, ні. Там просто контракт на службу. На рік».

Віктор Агєєв також розповів, що йому обіцяли зарплатню у 15 тисяч рублів (приблизно 6,5 тисяч гривень – прим.). Крім того, в контракті, підписаному в Росії, за ним зберігається зарплата в 23 тисячі рублів. Отже, загальна сума складає 38 тисяч рублів. Зарплату, за словами Агєєва, сплачували 15 числа кожного місяця без затримок.