Кому належить храм? Суперечка чотирьох церков навколо одного храму в Коломиї

У місті Коломия на Івано-Франківщині поліція опечатала дерев’яну церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці через суперечку, яка загострилася 4 червня. Основним сторонами є Українська греко-католицька церква і Українська православна церква Московського патріархату. Греко-католики просять православних звільнити храм і вийти з підпорядкування Московського патріархату. Громада УПЦ (МП) заявляє, що не звільнить її, бо має на неї всі юридичні права.

— “Певна кількість представників УГКЦ на чолі з капеланами прийшли до Церкви Благовіщення в Коломиї для того, аби помолитися перед хрестом на честь воїнів визволителів, – коментує представник юридичного відділу Івано-Франківської єпархії УПЦ МП. Після цього вони попросили настоятеля храму православного отця Василя помолитися. Але вони зробили інакше. І зайшли зі своєю богослужебним інвентарем. І провели літургію. Після цього вони почали переконувати громаду перейти до УГКЦ. У подальшому була створена робоча група, яка розглядала питання корисування цим храмом. Ці дії є незаконними, адже, по суті, дублюють функцію суду. На цій робочій групі вимагаються документи, дається оцінка юридичним фактам”

Юристи УПЦ також розповіли, що пізніше храм був опечатаний начальником коломийського відділу поліції Остапом Білейчуком. На думку юристів ці дії були незаконними, а представники УПЦ не давали на це згоди. Ми також поспілкувались з представником греко-католицької церкви отцем Романом, який пояснив, чому УГКЦ претендує на храм.

— “Храм Благовіщення, який є причиною нашого конфлікту з УПЦ МП згідно з історичних довідок та історичної пам’яті належав УГКЦ, – розказує представник УГКЦ отець Роман. Коли греко-католицька церква виходила з підпілля після радянських репресій, їй було повернено найбільший у Коломиї храм Святомихайлівський собор. Православна громада міста мотивуюючи тим, що їм немає, де виконувати богослужіння, попросили, щоби вони могли тимчасово використовувати Храм Благовіщення, поки не здудують власний храм. Вони надіслали заяву до місцевої влади, щоби та виділила їм ділянку під храм. Пізніше вони отримали ділянку і збудували на ній храм у 1996 році. Місцева влада звернулась до них з проханням повернути Храм Благовіщення УГКЦ. З 1996 року і до сьогодні вони й далі ним користуються. Не може московська церква служити у історичному храмі УГКЦ. Ми не збираємося відпускати свою претензію назад. Це наш храм, і ми вимагаємо його повернення”.

Представники УПЦ МП стверджують, що нічого не знають про таку усну домовленість і заявляють, що юридично храм належить їм.

— “Обидві сторони погодились на опечатку церкви, – розповідає голова коломийського відділку поліції Остап Білейчук. Це превентивний захід, аби не допустити будь яких провокацій. Підкреслюю, що обидві церкви погодились на опечатку. До речі, пізніше у зборах щодо церкви взяла участь у УПЦ КП, бо частина громади, яка зараз належить до Московського патріархату хоче перейти до Київського, і Українська Автокефальна церква, бо у них немає свого храму в Коломиї. Отже, у обговоренні бере участь УГКЦ, УПЦ МП, УПЦ КП і Автокефальна церква.

Щодо осіб у комуфляжній формі з написами “Правий сектор” і “Чорна сотня”: Ці люди й справді були біля храму 4 червня. Вони просто стояли з боку біля церкви. Потім вони пішли до могили Січовим стрільцям, яка знаходиться біля церкви. Коли відбувалось богослужіння, вони стояли біля церкви. Сотня цих хлопців була там у комуфляжі тому, що у їхніх організацій така форма одягу”.

29 червня у Коломиї відбувся суд, який постановив внести відомості до єдиного державного реєстру до судових розслідувань. Голова коломийської поліції Остап Білейчук також повідомив, що УПЦ і УГКЦ подали до суду одна на одну. У останніх є архівна довідка, яка доводить, що на початку XX століття приміщення належало УГКЦ. Зараз порушено два кримінальних провадження за статею 298 (частина 2) і 180 (частина 1). 298 (2) – незаконне проведення пошукових робіт на обєктах археологічної спадщини та руйнування архітектурної цілісності обєктів. А 180 (1) – перешкоджання здійсненню релігійних обрядів.  

За підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні