Український журналіст Роман Бочкала побував в Північній Кореї та поділився враженнями і фото.
За словами журналіста, до Пхеньяну з Пекіна він добирався Північнокорейськими авіалініями на ТУ-204.
“Ніколи не бачив таких порожніх літаків. 7 пасажирів. З них два особиста. До решти підсіли стюардеси і всю дорогу з посмішкою спостерігали, щоб ніхто нічого не сфотографував”, – описав переліт журналіст та додає, що в міграційній карті, яку потрібно було заповнити на борту, зазначено: заборонено ввозити будь-яку літературу про КНДР і Південної Кореї, порно і якщо ти журналіст, то зобов’язаний про це повідомити.
“Напружився …”, – написав Бочкала.
За його словами, перевірка в аеропорту виявилася не такою страшною, як описували.
“Телефони не забрали і не перевірили вміст. Просто записали кількість – два штуки. Уточнили чи є книги. Чесно зізнався, що при собі три. Кожну перегорнули, перевели назву і повернули. Ноутбук не перевіряли”, – розповів журналіст.
Він зазначив, що українці не часто приїздять до Північної Кореї. Україну там сприймають, як частину Росії. А ті, хто знають про конфлікт, не розуміють, чого “посварилися”.
“Деякі думають, що ми ще в Радянському Союзі. Америка – лютий ворог. Демонстрація ненависті до американських імперіалістів всіляко заохочується вищестоящими товаришами”, – додав Бочкала.
Жителі ж країни ображаються, коли її називають Північною Кореєю.
“Є Корейська Народно-Демократична Республіка. І є “фракціонери” з південної частини корейського півострова, захоплені кривавою штатовскою клікою. Завдання свідомої півночі звільнити південних братів”, – пише Бочкала.
До нього приставили трьох супроводжуючих.
“Жінку – партійну, ідеологічно підкована ідеально. Чоловіка – погони прям світяться з під громадянського піджака. І водія, який як мені здалося був “старшим групи”. Спілкуватися з місцевим можна було тільки через них”, – зазначає журналіст.
Він розповів, що в КНДР є чотири телеканали. Всі державні. Щовечора о 20:00 транслюються новини. По неділях – міжнародний огляд. Радіо – дротове.
“Диктори спілкуються з народом мовою гасел і партійних штампів. Спираючись виключно на офіційні заяви партії. Є кілька центральних газет”, – поділився враженнями журналіст.
“Курять корейці скрізь. В офіційних установах, магазинах, лікарнях. Тютюновий дим нікого не бентежить. В СРСР, судячи по фільмах, таке було 70 років тому” – додав Бочкала.
“Є гаряча вода. Електрику в багатьох районах відключають з 22:00 до ранку”, – пише журналіст.
При цьому, він зазначив, що інтернету немає. Лише в готелях для іноземців дозволено відправляти електронні листи зі спеціального комп’ютера. Корейцям теж можна користуватися імейлом. Але за попередньою заявкою за дві доби до дня відправки.
Роумінгу в Північній Кореї немає. Мобільний зв’язок лише через двох місцевих операторів. Вони працюють районовано. У масштабах провінції, де зареєстрований абонент. З-за кордону на корейські номери додзвонитися неможливо.
“О третій годині ночі, коли один з туристів вирішив прогулятися, гід вже чекав його в фойє. Зміна часових поясів, каже гість, хочу свіжим повітрям подихати. Не треба – поверніться в номер і відкрийте вікно”, – розповів журналіст.
Це міф, що Китай чи РФ керує Північною Кореєю, — Бєлєсков
В Північній Кореї заборонили продавати бензин всім, крім представників влади