Нацполіція
Українські користувачі Facebook висловлюють невдоволення тим, що День захисника та захисниць України, який відзначають сьогодні, 14 жовтня, позиціонують як чоловіче свято, таким чином ігноруючи участь жінок-військових у збройному конфлікті.
Попри те, що майже 24 тисячі військовослужбовиць-жінок, серед них 2916 офіцерок, сьогодні проходять військову службу, у День захисника та захисниць України їх забувають вітати. Окрім того, дехто намагається перетворити це свято на нове 23 лютого. Про це пишуть користувачі у соцмережах.
Для того, аби традиція святкування Дня захисника і захисниць України узвичаїлась, потрібен час. Про це Громадському радіо розповів Ростислав Семків, літературознавець і видавець.
«Усі подібні календарні нововведення спершу сприймаються доволі консервативно, але пізніше вони стають частиною повсякденного життя, побуту, і все зміниться. Це потребує певного часу», — підкреслив Семків.
Сприйняття Дня захисника і захисниць виключно як чоловічого свята він назвав «побічним ефектом».
«У воєнних діях брали участь не лише хлопці, але й жінки. Найперше кого треба вітати — тих, хто був і є захисниками», — зазначив Семків.
Директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович закликає не сприймати День захисника і захисниць України як еквівалент 23 лютого.
«День захисника України – це не чоловічий день, тому дарунки саме хлопчикам/чоловікам зайві. Україну нині, як і в минулому, захищають як чоловіки, так і жінки. Що доречніше цього дня – дякувати. Дякувати тим, хто захищав і захищає нас і наші свята», — написав В’ятрович.
Свято всіх чоловіків і хлопчиків?
Користувачі обурюються тим, що у школах до Дня захисника України ставляться як до нового 23 лютого.
Співробітниця Інституту масової інформації Ірина Чулівська запостила сторінку з підручника для першокласників «Людина і світ», де День захисника України позиціонується як «свято не тільки військових, але й усіх чоловіків».
Журналістка Зоя Звиняцьківська написала, що у школі, де навчається її донька, дівчатка вітали хлопчиків.
Батьки скинулися, купили піцу і соки (це було добре, поїли разом, тімбілдінг, вони як раз в колектив починають перетворюватися) — але яке це має відношення до цього свята? Ні слова про те, що захист вітчизни не має статевої приналежності. Взагалі жодного зрозумілого слова про дорослих людей, які ось зараз, в цю хвилину, захищають батьківщину у країні, що воює. Сю-сю і ми-ми, бажаємо вам вирости сильними, мужніми, гендерна розминка вульгаріс. Ви точно впевнені, що всі ці хлопчики виберуть саме військову кар’єру? А що, вони зобов’язані, так? Радянська вакханалія імені 23 лютого, зрушена в календарі. Матусі воркують і чекають 8 Березня. Для симетричної вакханалії», — обурилася Звиняцьківська.
Письменниця і режисерка Ірина Цілик запропонувала у школі замість подарунків хлопчикам поспілкуватися з українською військовою Адріаною Сусак.
«Не було ніяких подарунків хлопчикам, натомість, я привела дітям цікаву гостю – ветерана війни, штурмовичку, “народного героя” і просто одну з найкрутіших жінок, що я знаю, Андріана. Зустріч вийшла теплою, часом щемкою (ці зовсім недитячі питання від дітей справді вражають). Наостанок же ми всі зійшлися на тому, що хоч це свято насамперед стосується усіх, хто служив та служить в українському війську, захисники України – це також і ті, хто захищають її різними добрими справами», — написала Цілик.
Вона закликала не сприймати 14 жовтня як «свято чоловіків і хлопчиків»
«Ну, ясно, ми, дорослі, так чи інакше травмовані, маємо купу сміття в голові і деякі постсовкові стереотипи вичавлюємо з себе і досі. Але ці нові діти – вони вже зовсім інші, вони готові грати за новими правилами гри. Якщо дорослі їм не заважатимуть, звісно», — зазначила письменниця.
Аби День захисника і захисниць України відзначали в школах як свято військових, Міністерство освіти і науки повинно зробити відповідні роз’яснення. Таку думку висловив Ростислав Семків.
«Міністерство освіти повинно про це подбати, повинні бути відповідні розпорядження, інструкції, але в будь-якому випадку наголос має йти на героїзм людей, які реально брали участь у бойових діях. І це подвиг, який вартий вшанування», — підсумував Семків.