День Гідності та Свободи: молебень пам’яті Героїв Небесної Сотні (ФОТО)

На Майдані пройшов молебень із нагоди четвертої річниці початку Революції Гідності. Біля Хреста пам’яті Героїв Небесної Сотні зібралось близько сотні людей. 
Сьогодні покладати квіти до Стіни пам’яті на алеї Героїв Небесної Сотні люди приходять з самого ранку. Люди діляться спогадами про події 2013-2014 років на Майдані Незалежності та думками про те, чим для них був Майдан.

Андрій Острожний з самооборони Майдану вважає, що в країні є зміни — змінилися люди. 

«Приходить багато рідних Героїв Небесної сотні і після питання: «Ти там був?», представляються, називають прізвища і просять розказати про останні хвилини своїх близьких, — розповідає Андрій Острожний. — Я їм кажу: «Ви знаєте, там таке творилося і таке робилося. Я ж не запитував прізвища кожного». І це дійсно боляче, розуміти, що ти ніяк не можеш зарадити. Так, я там був. Увесь час. Але не можу пам’ятати кожного».

Дружина Героя України, бійця Небесної Сотні Віктора Швеця, розповідає як дізналася про загибель свого чоловіка і чим був для них Майдан. Єдине, чого Тамара Швець, за її словами, хоче нині — це, щоби війна закінчилася. 

«Він пішов з дому о четвертій 18-го, — згадує Тамара Швець. — О 22:37 він зателефонував. Я питаю: «Вітя, ти де?». На що він каже: «Зі мною все добре». Я знову: «Де ти? Що з тобою?». Він теж: «Зі мною все добре». Я вже прошу: «Ти хоч скажи, що ти там робиш? Де ти є?». А Віктор: «Зі мною все добре. Тут дуже шумно». Потім о четвертій ранку зателефонував слідчий, сказав, що мій чоловік помер. А я сказала, що поки не побачу його тіло, я не зневірюся. 

Ми з ним ходили на віче. Якраз саме тоді внучка зламала хребет, а вона у нас як меншенька донька, тому що без тата виховувалася. І ми по буднях за нею доглядали, а на вихідні донька залишалася, а ми ходили на віче весь час. Чоловік був мічманом-підводником, і усі речі, які в нього залишилися зі служби (а їх було багато, військовослужбовцям раніше все віддавали), ми носили на Майдан. Декілька разів їжу привозили, коли Майдан був оточений. 

Стан душі на Майдані був неповторний. Одного разу стоїмо, до нас підходить чоловік і каже: «Допоможіть знайти севастопольський намет». Я кажу: «А ви звідки?». Він відповідає: «З Севастополя». Коли спитала, чому він сюди приїхав, чоловік відповів, що він офіцер і приїхав своїми очима побачити, що відбувається. Я кажу: «І як вам?». «Дуже добре. Тут дуже добре» — сказав він». 

Міністр культури Євген Нищук ділиться ідеями увічнення пам’яті подій Майдану в кінематографі.

«Хороша ідея і режисура подібної події потребує часу. — каже Євген Нищук. — Я спочатку думав, що це має з’явитися одразу.  Але ні. Повинна бути відокремлена історія одного, двох, групи героїв. І головне — потрібно розуміти не лише події Майдану, а й те, якою була їхня доля, яким було життя до того.

Ми сьогодні відкривали сквер імені одного з загиблих, Володимира Мельничука. Як народилася ідея? А бо він там любив гуляти, він там любив фотографувати. Ага, так він любив фотографувати? Тепер люди дізнаються, якою людина була, чим займалася.

Коли приносили хлопців і я вмикав «Плине кача», то одразу питав: «Як його точно звати? Як прізвище?». «Та нема нічого» — відповідали. Батьки вбиті горем теж не могли надати більше інформації. А тепер, з кожним роком ми починаємо розкривати історію життя кожного: цікаво, в якій школі він вчився, які гуртки відвідував, що взагалі робив? Як дізнаємося, тоді вже можна й робити якісь присвяти.

Наприклад, робили вечір пам’яті Романа Гурика. Він любив хор. Ми привезли дитячий хор Лисенка до Івано-Франківська. Зараз хочемо робити мистецьку премію на його ім’я. Кожен чимось займався і дуже важливо розкривати історію долі цієї людини. Тоді вже й можна втілювати це в кінематографі чи літературі».

Після молебню та покладання квітів родини Героїв Небесної Сотні разом з усіма небайдужими та святими отцями вирушили освятити розтрощені в жовтні гранітні плити меморіалу Героїв Небесної Сотні поруч з квітковим годинником. 
Пам’ятні заходи до річниці Революції Гідності впродовж дня проходять на центральних вулицях столиці.