Місто на «нулі»: як жителі Красногорівки готуються до зими без газу

Місто на «нулі»: як жителі Красногорівки готуються до зими без газу

25 листопада бойовики обстріляли позиції ЗСУ із зброї, яка мала бути відведеною від лінії зіткнення. Зокрема під вогонь потрапило місто Красногорівка

На Донеччині поблизу Верхньоторецького впродовж декількох годин тривав бій. Від опівночі бойовики 6 разів порушили перемир’я. У половині випадків бійці ЗСУ вели вогонь у відповідь.

Про це повідомляє прес-центр штабу АТО.

«На Луганському напрямку ворог вів обстріли українських оборонних укріплень на Світлодарській дузі, поблизу Травневого та Луганського. На Донецькому напрямку загарбники били по оборонцях Водяного. Впродовж декількох годин, застосовуючи цілий спектр піхотного озброєння, ворог порушував перемир’я біля Верхньоторецького», — повідомили у прес-центрі.

В штабі також повідомили про обстріл околиць міста Красногорівка зі стрілецької зброї. Там живе близько 10 тисяч людей. Місто знаходиться у Маріїнському районі Донеччини. Обстріли у цьому районі не припиняються саме тому красногорівці зустрічають зиму без газу.

Місцева жителька Юлія, у якої син цього року пішов у перший клас, цими днями збирається ставити буржуйку у своїй квартирі. Жінка каже, що опалювати квартиру таким чином дорого і небезпечно.

«У нас немає іншого виходу. Бо світло не завжди є, буває виключають і тому використовуємо буржуйку. Зараз дрова купити теж дуже дорого. 500 гривень куб коштує. Це хоча б треба півтора два куби на місяць. Тому повинні економити дрова і не раз було, що ледь не погоріли в квартирі, від того, що від сильного вітру трубу зривало і прокидалась від запаху горенного», — розповіла Юлія.

Корінна жителька Анна не виїжджала під час найжорстокіших боїв. У перший рік війни місто опинилось без води та газу. Практично постійно пропадало світло.

«Ні світла, ні води нічого не було у нас. Їсти готували на вулиці на цеглах. В підвал спускали їжу. Це добре, що він у нас є», — розповіла Анна.

Керівниця місцевого хенд-мейд гуртка Ольга Кіцманюк, добре пам’ятає цей період. Під час жорстоких обстрілів також ховалась у підвал та готувала їжу на вулиці.

«Цивілізація за хвилини відкотилась назад. У всьому: всі ці холодильники, пральні машинки, всі ці квартири з ремонтами стали просто не пристосовані зовсім», — пригадує Кіцманюк.

83-річна Катерина Олегівна народилась в Білорусії і переїхала на Донбас у 23 роки. Вона живе у районі Красногорівки, який найбільше постраждав від обстрілів. Будинок жінки мав наскрізні попадання снарядів. Жити в тій частині міста досі небезпечно. Відстань до передової досить близька, тому бабуся боїться залишатись вдома на ніч, коли бої активізуються.

«В хаті нічого немає, їсти на варю і до дітей тікаю. Йду до дітей ночувати. Я боюся сама», — розповіла Катерина.

Керівник Красногорівської військово-цивільної адміністрації Олег Ливанчук розповів Громадському радіо про причини складної ситуації у місті.

«Ви знаєте, 2015 рік, півтори року нема води в місті зовсім. Світло перебивалось, зимою 24 дні не було світла. Зробили світло, постійне. Вони забули, що є вже світло, можна грітись, їсти робити. Нема опалення, так нема. Тому, що газорозподільна станція знаходиться на червоній лінії. Тобто ближче до позицій бойовиків, ніж до наших. Відновити її зараз не можливо. Потрібно з Курахово тягнути гілку окрему», — сказав Ливанчук.

Керівник адміністрації додав, що до війни красногорівці масово не платили за комунальні послуги.

«Населення заборгувало за тепло до війни 4 мільйони гривень. Буде газ, вони зможуть оплачувати його?», — додав Ливанчук.

Останній рік у Красногорівці відкриваються магазини та зранку працює базар. У місто повернулась частина людей, які втікали від війни. Втім продавщиця Ольга Єфиміїна каже, що це не повипивало на активність міста: до 16 години люди розходяться по домівках.

«Виручки тут взагалі мало, людей після обіду взагалі немає», — сказала Ольга.

Продавщиця розповіла, що раніше люди з окупованої території приїжджали в її магазин, щоб купити продукти, бо в так званій ДНР продукти коштували дуже дорого. Зараз таке буває не часто.

«Раніше було, там дорожче, тут дешевше. Тепер ціни зрівнялись, вони вже так не беруть, як брали сумками тягали», — розповіла продавщиця.

Інша важлива тема в Красногорівці — медицина. Для того аби вагітна жінка, яка почала народжувати в Красногорівці, доїхала до лікарні потрібно близько години в дорозі. Бабуся трирічної Марії, Валентина називає свою внучку дитиною війни.

«Як би ви знали, як ми виживали в 2014-му. Не було ні світла, ні води, ні газу. У мене народилась внучка. Внучці було три дні. Ми її забрали. Було +7 не було світла, не було чим опалювати. Це був шок, я дзвоню на гарячу лінію, мені відповідають, ви цього хотіли. У мене істерика, я почала плакати. Кажу народилась громадянка України», — пригадує Валентина.

Жінка розповіла, що у внучки почались проблеми із серцем через обстріли. Дівчинка боїться, коли чує звук боїв з передової.

«Починають стріляти, вона до мене тулиться. Я їй кажу не бійця це хмаринки сваряться, а вона йдемо додому. А якось прийшли у зливу і був грім. І вона каже от, як хмари сваряться», — каже бабуся Марії.

Схожу історію розказала Громадському радіо Анастасія, вона завагітніла перед війною. Останні місяці вагітності переживала у підвалі, ховаючись, від обстрілів.

«Ніхто братися не хотів за мене. Не було страшно, що народжу в підвалі, єдине що лякало, що дитина перестала битися», — пригадує Анастасія.

Народжувала майбутня матір в Донецьку, бо Красногорівська лікарня вже не могла прийняти її. Наразі вагітних на останніх місяцях везуть в Покровськ за 50 кілометрів від міста або Селидово за 47 кілометрів. Місцева дільнична лікарка Олена Кравченко розповіла, що стаціонарне відділення з невідомих причин довго не закривали.

«Поліклініку закривати не потрібно, але стаціонари на передовій — нонсенс. Я була з медсестрою на чергуванні, починається бомбардування. Я кажу люди є в стаціонарі — є. Вони ходячі — з трудом. Хто їх під бомбами буде виносити? Ти чи я? ніхто», — сказала Кравченко.

Згодом стаціонар таки зачинили, наразі, працює поліклініка. Крім цього місцевим допомагають волонтери благодійних організацій ЮНИСЕФ, Червоний Хрест та інших.

Як повідомляло Громадське радіо, в Красногорівці діти і досі дивляться російське ТБ, альтернативи немає.

Останнi новини