Чи має бути слово «ґендер» в законі про запобігання домашньому насильству?

7 грудня парламент ухвалив закон про запобігання та протидію домашньому насильству. Народні депутати Ігор Мосійчук та Марія Іонова пояснили, чому на їхню думку термін “ґендер” повиннен/не повиннен вживатись в українському законодавстві. 

“Проект 5294 визначає організаційні засади запобігання домашьному насильству. Це те, що є проявом насильства зумовленого ґендерними стереотипами щодо участі чоловіків у різних сферах життя. Тому нам важливо, щоб термінологія, яка є в Стамбульській конвенції була врахована у цьому законопроекті. Тому ми стурбовані вихолощенням правок МФО “Рівні можливості”. Терміни “ґендерно зумовлене насильство”, “ґендерні стереотипи” і все, що стосується ґендеру. Але, на жаль, нардепи забувають або не проінформовані про існування вже існуючої в законодавстві термінології. Вони підпадають під впливи і тлумачать викривлено. Це важливо, бо законопреокт є в рамках міжнародного права”, – розповіла Громадському радіо народна депутатка Марія Іонова. 

Натомість депутат  від Радикальної партії Ігор Мосійчук вважає, що цей закон та питання ґендеру не на часі. 

“Я вважаю, що термін “ґендер” не притаманний ні українському традиційному суспільству, ні українському законодавству. Проти цього виступає найбільш шанові в суспільстві інституції: українська церква і українське військо. Давайте проведемо референдум, або я візьму членів МФО “Рівні можливості” та поїдемо в село і пояснимо там, що ґендер важливіший від роботи”, – заявив Громадському радіо народний депутат Ігор Мосійчук. 

За словами експертки Програми розвитку ООН Лариси Кобелянської, термін “ґендер” використовується в українському законодавстві, як мінімум, з 2005 року. Вона заявила, що з1995 року після Пекінської всесвітьної конференції зі становища жінок –  “ґендер” не сходив з українських офіційних документів.  “Гендерно зумовлене насильство” – це насильство, яке зумовлене соціальними причинами, які залежать від того, чи є людина належною до чоловічої чи жіночої статі, чи виконує ролі та функції. 

Нагадаємо, що Стамбульська конвенція, прийнята 11 травня 2011 року країнами-членами Ради Європи, стала першим юридично зобов’язуючим документом в Європі, яким застосовується комплексний підхід до боротьби з насиллям стосовно жінок. Україна підписала Стамбульську конвенцію 7 листопада 2011 року, але не ратифікувала її.