Полтавчанка Яніна Стемковська до Києва приїхала спеціально на акцію протесту. Як й інші учасники та учасниці, вона вимагає не карати за комерційний секс. Для неї це особиста історія. Яніна 16 років вживала ін’єкційні наркотики. Заради дози вона стала робітницею комерційного сексу.
«Де я могла заробити гроші? Як ви думаєте? Це найпростіший метод заробити. Я ж не пішла в магазин працювати продавчинею», — пояснює своє рішення Яніна.
Так жінка дізналася, що секс-працівники та працівниці зіштовхуються з насильством та порушенням прав. До прикладу, лікарі відмовлялися самі брати аналізи. Казали: «Хочеш здати кров? Бери сама ось в ту пробірку набери».
Разом з Яніною на акцію прийшли ще два десятки людей — соцпрацівників, активістів, колишніх і нинішніх секс-працівників та працівниць. Вони закликають припинити порушувати права щонайменше 80 тисяч людей, які працюють у комерційному сексі.
На плакатах — заклик зупинити насильство, скасувати 181 статтю Кодексу про адміністративні порушення, яка передбачає відповідальність за проституцію.
«Ми кажемо про декриміналізацію проституції з двома ремарками: це повнолітні особи та виключно добровільні відносини, тобто жодної торгівлі людьми, жодного насильства», — каже у мікрофон представник «Альянсу Громадського здоров’я» Павло Скала, на обличчі якого біла маска.
Учасники акції вишикувалися в лінію. Їхні руки зв’язані, на головах — чорні мішки з буквами. Виходить слово «Насильство». Чоловік у костюмі поліцейського по черзі знімає мішки, тим самим обіцяючи не порушувати права секс-працівників та працівниць. Він — Віталій Лаврик, представник «Всеукраїнського об’єднання людей з наркозалежністю «ВОЛНА»
«Я переодягнувся у форму поліцейського для того, щоб показати, що у суспільстві існують проблеми стосовно насильства над жінками та чоловіками, які займаються секс-роботою. Ми показуємо, що це звичайні люди. Їхня робота не повинна впливати на ставлення правоохоронних органів», — каже Лаврик.
Він зазначає, що хоча в Україні відомо про 80 тисяч людей, зайнятих у секс-роботі, насправді ж їх може бути 200-300 тисяч.
Контролюють бізнес не секс-працівниці, а ті, в чиїх руках зосереджена сила, розповідає директорка «Всеукраїнської ліги «Легалайф» Юлія Дорохова.
«Дівчата не захищені, вони змушені платити дуже великий відсоток за охорону. У цій схемі обов’язково бере участь поліція, чиновники, депутати, тому що найприбутковішим бізнесом завжди були торгівля зброєю, наркотиками, людьми і секс робота», — каже Дорохова.
Робітники і робітниці комерційного сексу зіштовхуються з різним видом насильства, знає не з чуток Яніна Стемковська. Клієнт може напасти, тоді це фізичне насильство, чи не заплатити — економічне.
«Поліція так само карає або фінансово, або фізично. Навіть будь-яка маніпуляція, шантаж — це ж теж насильство. Наприклад, коли дівчинку починають шантажувати тим, що розкажуть про її роботу, — це все теж насильство», — резюмує Яніна.
Сама вона після того, як пішла з секс-індустрії, розпочала програму замісної підтримувальної терапії. 11 років вона приймає таблетки, щоб не повертатися до наркотиків. Жінка називає себе щасливою дружиною і мамою. Про свою історію Яніна розповідає іншим колишнім колегам, щоб навчити відстоювати свої права.