Знайшли табірний щоденник Миколи Руденка, який дисидент вважав втраченим
Новини

Знайшли табірний щоденник Миколи Руденка, який дисидент вважав втраченим

В Ізраїлі знайшли плівки з табірним щоденником українського письменника, громадського діяча, правозахисника, засновника Української Гельсінської Групи Миколи Руденка, які до цього часу вважалися втраченими.

Про це написала його онука Євгенія Руденко.

«Плівкам близько 30 років, саме за ними я їздила до Ізраїлю і завдячую цьому Вадиму Фульмахту, який мене познайомив з його родичем Віктором Фульмахтом, що беріг плівки з табірним щоденником мого дідуся Миколи Руденка десятки років. Сама історія як з фільму, досі не віриться, що таке буває. Сам дідусь часто згадував ці щоденники, як назавжди втрачені», — написала вона.

Євгенія Руденко хоче відновити плівки.

«Плівка величезна, роботи купа, але дуже хочеться його опублікувати», — зазначила Євгенія.

Микола Руденко

Микола Руденко народився 19 грудня 1920 року в селищі Юр’ївці Донецької губернії (нині окупована територія Луганщини). Брав участь у Другій світовій війні, був важко поранений у боях.

У 1949 році під час сталінської кампанії проти «космополітів» відмовився негативно характеризувати єврейських письменників, яких вимагали виключити зі Спілки письменників України.

У 70-х починає брати активну участь у правозахисній діяльності, спілкується з московськими дисидентами.

18 квітня 1975 року заарештований, але згодом амністований як учасник Другої Світової війни.

9 листопада 1976 року Микола Руденко у Москві на квартирі лауреата Нобелівської премії миру Андрія Сахарова оголосив про створення Української Гельсінської Групи. 

5 лютого 1977 року Руденка заарештовали у Києві. Письменник був засуджений на 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. Його тексти кваліфікували як «наклеп на радянську владу». Усі його твори були вилучені з продажу та з бібліотек СРСР.

У 1987 році під тиском громадськості Миколу Руденка звільнили. Він емігрував спочатку до Німеччини, потім до США.

У 1990 році правозахисник повернувся до України, був реабілітований.

За роман «Орлова балка» у 1993 році йому присудили Державну премію України імені Тараса Шевченка в галузі літератури.

Указом президента у 200 році Миколі Руденку «за активне і послідовне відстоювання ідеї побудови незалежної Української держави, багаторічну плідну правозахисну і літературну діяльність» присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

Микола Руденко помер 1 квітня 2004 року у Києві.

Микола Руденко — автор поетичних і прозових творів «З походу» (1947), «Вітер в обличчя» (1955), «Остання шабля» (1959), «Орлова балка» (1970); фантастичних романів «Чарівний бумеранг» (1966), «Слідами космічної катастрофи» (1962); поеми «Хрест» (1976), книг «Найбільше диво — життя. Спогади» (1998), «Енергія прогресу. Нариси з фізичної економії» (1998).

Останнi новини