Найнебезпечніший час уночі: як взимку виживають бездомні у Києві (Фоторепортаж)

Найнебезпечніший час уночі: як взимку виживають бездомні у Києві (Фоторепортаж)

Чому сьогодні бездомні інакші, ніж були на початку двотисячних, де вони ночують взимку, чим живуть, що насправді пропонує місто і хто їм допомагає – дізнавалось Громадське радіо

«Бомж – це неправильне слово. Я людина. А квартиру у мене вкрали», —  каже Ігор, який прийшов з’їсти теплого обіду на Подолі у Києві. Щосуботи його тут роздають волонтери. «Документи пропали. Я відновив їх знову, але у паспорті немає ніякої прописки», — пояснює чоловік.

Ігорю складно говорити, бо у нього інвалідність першої групи після інсульту. Він уже більше трьох років на вулиці. Чоловік каже, що у нього відібрали квартиру за деякий час після того, як померла мама. Проте досі справа у суді, не має ніяких зрушень. Тому, пояснює Ігор, доводиться ночувати у муніципальному Будинку соціального піклування на Суздальській 4/6. Але і там можна бути тільки уночі. Їжу Ігор шукає по Києву там, де їх роздають волонтери, або комунальна служба.

Володимир Філіпенко не розказує скільки часу уже вимушено живе на вулиці. Каже тільки одне – багато.

«Справа в тому, що всі ці нічліжки зачиняються приблизно о 6-7 вечора, і якщо вже туди влаштовуватися, то ми вже не встигаємо на вечірні роздачі страв: бутерброди, які нам роздають на різних точках. Хто хоче, той вибирає нічліжку, а ні, то вільний спосіб»,  — каже Володимир.

У таких бездомних, як він, є різні способи, де ще можна заночувати. Наприклад, вокзали та електрички.

«Електричкою можуть поїхати на Ніжин, чи на Фастів. Там гріються, їдуть, наприклад,  в одну сторону, потім там сидять годину-дві і о четвертій годині ранку електричка повертається на Київ. І всі знову сидять в електричці. Сплять і гріються», — розповідає Володимир.

Володимир ночує різними способами. «Є районні травмпункти при лікарнях, які цілодобово працюють. Там ви можете прийти і, якщо не буде заперечувати охоронець, ви можете там пересидіти, наприклад. Але це не така системна можливість».

Чоловік каже, що уже звик до такого «циганського» життя. До того ж, за його словами, є різні організації, які чи не щодня годують бездомних у різні години.

Місто і бездомні. Що змінилось за останні роки

У Києві є кілька організацій, які допомагають бездомним. Денис Литвиненко більше двох місяців готує із дружиною для цих людей разом із учасниками спільноти у Facebook «Допоможи бездомному».

«Хтось готує їжу, хтось чай. Сьогодні ми уже другий тиждень із дружиною робимо чай. Його потрібно багато. Коли починається холодний сезон — бездомні дуже просять чай», — розповідає волонтер.

Хлопець каже, що також приносять пряники та ліки: «Усе це абсолютно добровільно. Немає ніякої ні релігійної, ні політичної основи тут немає».

Такі обіди неподалік Контрактової площі у Києві щосуботи на вулиці збирають близько 160 бездомних.

«Є один головний волонтер серед бездомних. Кожну неділю він отримує набір талончиків і ми приблизно знаємо, скільки прийде людей», — розповідає волонтер.

Спільнота святого Егідія працює із бездомними з 1999 року. Один із її координаторів Юрій Ліфансе каже, що сьогодні зовсім інші люди, ніж були на початку двохтисячних.

«На початку там було дуже багато літніх людей, у яких відбирали квартири, чи викидали, чи потім це були люди, що звільняються з тюрми, люди, які після інтернатів», — каже Юрій.

Сьогодні серед бездомних, за його словами, можна зустріти багато безробітних.

 «Це пов’язано з війною і економічною кризою, тому що сьогодні дуже важко знайти роботу. Заробітчани, які приїжджають до Києва, легко  опиняються на вулиці. Не всі знаходять собі гарну роботу, щоб оплатити житло», — розповідає Юрій Ліфансе.

У Києві є тільки один комунальний заклад, де бездомні можуть лишитись на ніч, зігрітися та прийняти душ — Будинок соціального піклування на вулиці Суздальській.

Директорка закладу Ірина Копотун переконує, що у холодний період вони працюють цілодобово.

«Коли знижується температура, ми переходимо на цілодобовий прийом громадян. І пункт обігріву також є при будинку, так як можна постійно перебувати в ньому, читати, допомагати по господарству», — розповідає директорка будинку.

Постійно тут ночує близько сотні людей, хоча ліжок 150. Директорка каже, що не усім подобаються умови, на яких можна лишатися на ніч.

«У нас обов’язково треба митися, у нас треба заправляти ліжко, дотримуватися санітарно-гігієнічних норм, проходити медичне обстеження. Тому, звичайно, не всім це подобається. Хто обрав свій шлях на лавочці, той до нас не потрапляє», — каже Ірина Копотун.

Із Будинку соціального піклування щодня соціальний патруль вивозить 200 обідів для бездомних. Триває така допомога з першого грудня по 31 березня.

Цього року бездомні можуть їх отримати у трьох пунктах:

  • Приміський вокзал Дарниця на вулиці Привокзальній 1
  • Залізнична станція Київ-Волинський
  • Центральний залізничний вокзал на вулиці Вокзальній 7

«Мобільні бригади вивозять гарячий обід. Це каша гречана, пшенична, ячна або рисова. Вона буває як із тушонкою, так і з рибними консервами. Також в обід входить чай гарячий, батон та хліб», — розповідає Ірина Копотун.

Окрім того, за словами Ірини, соціальний патруль може надати медичні та юридичні послуги.

Юрій Ліфансе з «Спільноти святого Егідія» переконує, що одного комунального закладу недостатньо для міста із п’ятимільйонним населенням.

«Чому він не заповнюється? По-перше це зручно. Якщо ти заповнюєш будинок на 150 місць, то ти кажеш, що немає попиту і не треба робити нічого більше. По-друге, місто Київ є дуже велике. Для того, щоб нам добратися на роботу, потрібно півтори, а іноді й дві години. Взимку ще більше. Сам будинок знаходиться на Відрадному — і це зовсім не центр міста. Тому, з інших місць неможливо добратися для бездомної людини», — розповідає Юрій.

За його словами, окрім цього закладу, є ще дві громадські організації, які дають можливість помитися.

«Точно для Києва потрібен ще один такий центр на лівому березі, куди б могли звертатися бездомні люди. Тим паче, що сьогодні відносно населення – це найбільш густо заселені квартали. І тому, саме там концентрується дуже багато людей без дому”, — говорить Юрій Ліфансе.

Поки у Києві не відкрили пункти обігріву для людей. За словами начальника управління з питань надзвичайних ситуацій Департаменту КМДА Романа Ткачука, відкриють тільки після того, як градусник сягне нижче мінус 15 градусів.

«На сьогоднішній день у нас в кожному районі приготовлено у приміщеннях ЖЕКів по три пункти обігріву, які у залежності від необхідності будуть працювати або щоденно, або у цілодобовому режимі. Але ці пункти обігріву будуть вводитися тільки мінімум після мінус 15-20 градусів», — каже Роман Ткачук.

У пунктах обігріву люди зможуть зігрітися та випити чаю. «Ми тісно співпрацюємо із Червоним хрестом. Скоріше за все будуть там покривала. Але це не місце для ночівлі.  Це пункт обігріву, де можна зігрітися», — розповідає Роман.

Юрій Ліфансе з «Спільноти святого Егідія» вважає, що такі пункти мають працювати від початку опалювального сезону, бо вже нульова температура є небезпечною для бездомних.

«Людина може змінитися і змінюється, тільки коли вона живе. Найперше  треба дати вижити людині: нагодувати її, дати їй можливість медичних послуг і зробити так, щоб вона не замерзла взимку», — говорить Юрій.

На його думку, це не так багато для Києва:  «Достатньо 10 пунктів обігріву, які б працювали 24 години на добу, або хоча б із 20 до 8 ранку — бо саме ніч найнебезпечніший час».

Коментарi до запису

Останнi новини