Українці в Польщі не скаржаться на дискримінацію, бо бояться звільнення, — активістка

Скандал із формою іншого кольору, яку видали українцям на польському підприємстві, стався через несвідомість роботодавця і, ймовірно, не мав злого умислу. Про це в ефірі Громадському радіо сказала громадська активістка, засновниця організації «Євромайдан-Варшава» Наталія Панченко.

«Ситуація неоднозначна, тому що мені здається, там не було якогось поганого підтексту, більше це було зроблено несвідомо. Одягнути українців в іншу форму, як роботодавець пояснює, вирішили для того, щоб легше було зрозуміти, якою мовою вони спілкуються чи не спілкуються. Але вийшло, на жаль, так, як вийшло», — пояснила активістка.

За її інформацією, жодних інших проявів дискримінації щодо українців на польському підприємстві немає.

«Наскільки я розумію, українці, які працюють на цьому підприємстві, отримують таку ж заробітну плату, як і поляки. І якщо говорити про ставлення та про трудове законодавство, то воно щодо них не порушується», — сказала Панченко.

Також вона зазначила, що українці, які працюють на підприємстві в Польщі, не зверталися ні до їхньої організації, ні до українського консульства у Варшаві та не заявляли про незадоволення роботою на фабриці. Звернень не було ні до скандалу, ні після. Наталя Панченко припускає, що українці побоюються звільнення.

«У Польщі таке законодавство, що легалізація напряму пов’язана з роботою. Якщо українця звільняють, він має всього місяць, щоб знайти іншу роботу та подати відповідні документи. Якщо він не встигає, то він мусить залишити Польщу, тобто, повернутися до України», — пояснює Панченко.

Нагадаємо, на фірмі Lindab у селі Вєрухово під Варшавою, українцям видали уніформу іншого кольору, ніж полякам. Як пояснив роботодавець, це мало полегшити спілкування між робітниками. Жовті футболки видали українцям, які не говорять польською, помаранчеві — тим, хто знає польську або англійську. Полякам також видають різні футболки, але їхній колір залежить тільки від займаної посади.

На підприємстві працюють приблизно 200 людей, 40 із яких — українці.