Попович створив координати нашого мислення, гуманітарної культури - Сігов

Директор видавництва “Дух і літера” Костянтин Сігов, який в 1986 році прийшов працювати до відділу Мирослава Поповича в Інституті філософії в ефірі Громадського радіо поділився спогадами про нього.

За словами Сігова, він почав працювати під керівництвом Поповича, і разом з ним обговорював тему своєї дисертації “Гра, як проблема філософської антропології”. Керівником дисертації став найближчий друг Поповича – Сергій Борисович Кримський.

“Відповідно, я бачив Поповича я бачив в ключовий момент, коли йому більше не треба було більше приховувати його свободу, його вільну думку. Він створював ту гласність, ту перебудову, про яку багато хто тільки починав чути”, – розповів Сігов.

Він наголосив на великій ролі Мирослава Поповича у звільненні українського суспільства від “радянського полону”:

“Це робота генерації Поповича і його найближчих друзів, однодумців. Власне, він був першим керівником “Руху” і на моїх очах в його кабінеті відбувалися перші наради з цієї теми. Брюховецький з ним з того часу почав спільно працювати і далі, разом з Брюховецьким, вони створювали Києво-Могилянську академію. Попович був її перший проректор. Це людина, яка в один час майстерно писала власні книги (в останнє десятиліття ми бачили нові його видані книги), і створювала інституції. Таких людей у нас зовсім не багато”, – сказав Сігов.

За його словами, Мирослав Попович – велика доба української культури. Втім, він зазначив, що не погоджується з тими, хто зараз стверджує, що смерть Поповича – її завершення:

“Я думаю, що і Попович не погодився б з цим…Я волів би думати, що це – точка відліку. Одна з ключових думок Мирослава Володимировича полягає в тому, що можна взяти собі за точку координат людську мерзоту, а можна – гарне, як він казав. І це не означає, що обравши хороше, будеш щось виправдовувати – може навпаки: станеш більш вимогливим до людей, до своїх близьких в тому числі. А це – буде здорове невдоволення. І ось на цьому він наголошував: коли є позитивна точка відліку (добро, хороша людина, друг), то все відбудується від неї так і не перевернеться, і не приведе до катастрофи”, – зазначив Сігов.

“Зараз в нашій країні йде розбрат. Шматування нашого суспільства стає вкрай небезпечним. Власне, камертон Поповича, його особистість, його приклад мають стати точкою відліку для дизайну нашої політичної і соціальної архітектури в майбутньому”, – додав він.

Директор видавництва “Дух і літера” нагадав про книгу Поповича “Червоне століття”, в якій автор розповів, чим було 20-те століття і які висновки 21-століття має взяти з його аналізу:

“Він майстерно єднав інтелектуальну історію, дуже квапливе і точне ставлення фактів, він майстерно знав культуру, політику і орієнтувався і європейських нюансах політики. Звичайно, радянських і пострадянських. Я дуже радив би саме цю книгу взяти до уваги”, – зазначив Сігов.

Він наголосив, що важливою рисою Поповича, яка проявилася, зокрема, і в його книжках, є те, що він брав друга, як точку відліку. Такою людиною для Поповича був Сергій Кримський, з яким він був в постійному діалозі:

“Попович, мабуть, один з найдіалогічніших людей… Він, власне, створив координати нашого мислення, нашої гуманітарної культури. І саме в цих координатах маємо зараз будувати і наші інституції, соціальні проекти, мислення”, – сказав Сігов.

Нагадаємо,  український вчений-філософ, директор Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України, заслужений діяч науки і техніки України Мирослав Попович пішов з життя 10 лютого. Поховають Мирослава Поповича у вівторок 13 лютого на столичному Байковому кладовищі.