Чи відповідають Мінські домовленості українському законодавству? Коментують експерти

11 лютого 2015 року  Володимир Путін, Ангела Меркель, Франсуа Олланд та Петро Порошенко прибули в Мінськ. На заключному етапі до них приєдналася спецпредставник голови ОБСЄ в Контактній групі по врегулюванню ситуації в Україні Гайді Тальявіні. У результаті переговорів лідери «четвірки» прийняли “декларацію на підтримку комплексу заходів з виконання мінських угод” або Мінські домовленості. Загалом переговори тривали рекордні 16 годин.

Документ передбачав

– припинення вогню

-поступове відведення озброєнь від лінії розмежування

– обмін полоненими

– початок політичного діалогу

– проведення місцевих виборів за українським законодавством

– амністію учасникам конфлікту

– надання особливого порядку самоврядування в окремих районах Донбасу

– після виборів і конституційної реформи, отримання Україною контролю над всім кордоном.

Узгоджувати всі положення та технічні питання мала Тристороння контактна група, куди увійшли представник України, Росії та ОБСЄ. Проте вже 18 лютого бойовики змогли перебрати контроль над Дебальцевим.

У грудні 2015 року міністр закордонних справ Павло Клімкін поскаржився, що за 10 місяців бойовики більш ніж 13 500 разів відкривали вогонь по позиціях українських військових та цивільних спорудах. На думку колишнього представника України в Мінській тристоронній групі Романа Безсмертного, Мінські угоди з юридичної точки зору схожі на резолюції Радбезу ООН, тобто  мають радше рекомендаційний характер.

“З точки зору міжнародного права, Конституції України та національного права, цей документ можна класифікувати лише як домовленості. Він прийнятий не за міжнародною процедурою та не за рамками українського права. Він не підписувався та не ратифіковувався. Тому – це домовленості. Під час мінського переговорів було декілька підписаних документів. До них належать три протоколи: про відведення важких озброєнь, середніх озброєнь, відведення мінометів та розведення військ. Оці документи юридично сильні. Чому я стверджую, що Росія не виконує свої зобов’язання? Бо якраз за цими документами Росія і не виконує юридично обґрунтовані пункти”, – пояснює Роман Безсмертний. 

Правознавець-міжнародник Володимир Василенко вважає, що Мінські домовленості з’явились через те, що українська сторона намагалася усіма силами зупинити активну фазу війни.

“З точки зору міжнародного права – це не правовий акт. Він ні за змістом, не за формою не є міжнародним договором. Це політичні домовленості. Вони були нав’язані Україні силою, А відповідно до 52 статті Віденської конвенції 1969 року про права міжнародних договорів – договір нав’язаний силою є недійсним”, – розповідає Володимир Василенко. 

Про те, що імплементація мінських домовленостей зайшла у глухий кут почали говорити вже за рік після їхнього підписання. Наприклад, у частині про обмін полоненими руху не відбувалось до грудня 2017 року, коли Україні вдалося обміняти частину своїх заручників за формулою 74 на 306.

На виконання Мінських угод Верховна рада прийняла закон про так звану “реінтеграцію Донбасу”. В Росії ж навпаки вважають, що він порушує ці домовленості. Сьогодні у третю річницю підписання мінських домовленостей Петро Порошенко заявив, що у війні на Донбасі вже після підписання угод загинули 824 людини.  

З квітня 2014 року по листопад 2017 року управління ООН з прав людини задокументувало 34 853 постраждалих на Донбасі, серед них військові, цивільні і члени груп бойовиків.