Громадське радіо/Анастасія Шибіко
65-й військовий мобільний госпіталь розташований в місті Часів Яр Донецької області – за 15 км від Бахмута. Він функціонує на базі 3-ї міської лікарні. В одній будівлі зосереджені шість відділів: цивільні швидка допомога, первинна медична допомога, вторинна, дитяче відділення, поліклініка і військовий мобільний госпіталь.
Через те, що приміщення для лікування – не в розпорядженні Міноборони, виникають проблеми із фінансуванням для покращення стану приміщення:
«Централізовано – дає. Міноборони нам виділяє на роддом, провели опалення. Але тут (санвузли) зробили своїми силами, тому що в цей заклад Міністерство оборони не має права вкладати кошти, бо це приміщення – в оренді. А орендовані приміщення за кошти Міністерства оборони не ремонтуються», – зазначає Павло Пилипенко, начальник 65 військового мобільного госпіталя, підполковник медичної служби.
Пошуки іншого приміщення тривають постійно. Наприклад, як варіант, розглядали будівлю колишнього санаторію-профілакторію в Часовому Яру.
«Тільки дізналися, що воєнні їхали дивитися на те приміщення – його одразу розібрали. Щоб тільки воєнним не дісталося!» – каже Павло Пилипенко.
«Сніг впав – ніхто з цивільних його не чистить, бо вони чекають, що приберуть воєнні. Вони чекають, що воєнні посадять кущі, покосять траву, зроблять тут ремонти…А є варіанти приміщень під військовий шпиталь? Є, але його не пропускає міська рада Бахмута. Це колишня 2-а міська лікарня Бахмута. От і все», – додає начальник шпиталю.
2-гу міську лікарню Бахмута позбавили статусу юридичної особи у 2017 році в рамках медичної реформи – тобто через створення шпитальних округів і через брак фінансування. Міська влада планує звести там ще одну будівлю і відкрити «Прозорий офіс», вартістю понад 80 мільйонів.
Попри всі нюанси з фінансуванням, умови у військовому шпиталі– на високому рівні.
«Я перший раз потрапив – все подобається. А я вдруге потрапив – відмінно взагалі. Серед всіх шпиталів, які я знаю, тут харчування – найкраще. Тобто в Харкові харчування гірше. Велике обласне місто, але в Харкові харчування гірше, ніж тут. У Святогірську харчування в 10 разів гірше, ніж тут. Тут харчування краще, ніж у мене в дивізіоні, я так скажу», – говорить один з бійців.
«Харчування взагалі – «бомба»!» – додає інший.
«Горло в мене, паратонзилярний абсцес. Зараз легше. Звісно, задоволений!» – розповідає їхній побратим.
Дехто з них – лише після операції, хтось лежить тут вже близько тижня.
«Аби лікувати людей – все є. Але от стан самого приміщення… Самі гляньте на ці стелі. Це на процес роботи не впливає, але… Подивіться на вікна – їх ліпили, чим тільки можна», – каже один із військовослужбовців.
А підполковник Пилипенко поспішає додати, що міська влада Часового Яру виділила два пластикові вікна для військового госпіталя. Проте нове скло вставили у… старі дерев’яні рами:
«Людям, які ставили вікна, кажу: як ви ставите? Кажуть: розміри такі…».
До військового мобільного шпиталю звертаються й цивільні, переважно – місцеве населення.
«Ми всім допомогу надаємо, всіх цивільних лікуємо. Кому треба – не відмовляємо! Невідкладна допомога тут навіть без обговорень! У нас що в Бахмуті, що в Часовому Яру є фахівці такого рівня, що місцевим навіть не снилося!», – каже підполковник.
Для потреб військового шпиталю виділили дві одиниці техніки.
«Це для госпіталя – недостатньо. Є волонтерська техніка, але вона позаштатна. Дві одиниці – «Богдани»?
Ні, «Богдани» – тільки в частинах (медроти, медпункти, батальйони). Нехай мені дадуть чотири «Богдани» на госпіталь – мені для евакуації вистачить».
65 військовий мобільний госпіталь функціонує, постійно покращує умови, в межах своїх можливостей, але проблема відсутності власного приміщення досі стоїть гостро.
«Оксана Корчинська подавала запит на Реву. Відповіли, що ми не маємо змоги вам виділити», – каже Павло Пилипенко і поспішає на зустріч із провідним хірургом 65 шпиталю, який тільки-но повернувся після складної операції.
Анастасія Шибіко, «Громадське радіо», Часів Яр, Донецька область