Перемир’я – «солодкий» час для снайперів: репортаж із передової

На позиціях ЗСУ поблизу Світлодарського лісу, за який шли важкі бої зимою 2017-го, чутно поодинокі вибухи. Солдати пояснюють, це бойовики у такий спосіб розширюють укріп райони.

Боєць з позивним «Аврора» служить з початку війни, спочатку добровольцем, згодом був у 93 бригаді, а останній час воює у складі 54-ї. Чоловік з побратимами дислокується в районі Світлодарська, фактично на лінії тої самої Світлодарської дуги. На запитання, чи дотримується противник різдвяно-новорічного перемир’я, каже, що вдень бойовики демонстративно зберігають тишу.

«Удень вони очкують, а як тільки темніє, то начинається, як обично, нормально», — каже боєць.

Перекрикуючи степовий вітер боєць розповідає, що свій незвичний позивний «Аврора» отримав через те, що ще на початку 90-х служив на флоті. Та ще й за полярним колом на Новій землі. Поруч із ним, досвідченим бійцем, служать зовсім молоді хлопці.

Приміром Руслан, зізнається, що служить на фронті лише рік: «У 18 років пішов до воєнкомату, сказав, що хочу служить. У 19 пішов в учебку, а потім потрапив до бригади».

Військові розповідають, що останній сильний обстріл їхніх позицій був тижні два тому. Однак більшості все ж набридло стояти на місці, крім того і противник активно окопується і тримає важке озброєння поблизу лінії зіткнення, каже боєць «Аврора»: «А там проти Вас теж не ЗУшками стоять? Звісно є, будуть і артою працювати, вистачає у них там всього».

Ще одна передова позиція фронту на Донецькому напрямку – шахта Бутівка. Тут уже 4 місяці стоїть 25 десантна бригада.

Старший сержант з позивним «Халіп» нарікає на так зване перемир’я, за час якого втрат не меншає:

«Перемир’я – це солодкий час для снайперів, для диверсійних груп і укріплення позицій, тому що, коли працює стрілкотня, ніякий снайпер не засяде. А як как режим тиші, то зробив собі лежак і лежить весь день, вичікує».

Тут на Бутівці по українських військових стріляють з російських «утьосів», протитанкових гранатометів, АГСів, рідше з мінометів. Бити з цієї зброї немає сенсу, адже найбільш віддалені позиції бойовиків – за 300 метрів, а найближчі – за 70 метрів.

Ще один мінус перемир’я – бойовики бетонують свої позиції, звідки їх важко вибити, підкреслює Халіп:

«Та, вони залили бетон, зашиті так…. і працюють розривними, які взагалі заборонені».

Крім вогню противника, шахта Бутівка сама по собі небезпечна позиція для бійців. Вона фактично розташована у Київському районі Донецька та й самі надземні конструкції шахти не захищають від дурної кулі.

«Дуже багато зведень, металічні опори… рикошет-дурак. Пуля може ось так от пролетіти. Я от сьогодні стояв по телефону говорив, над головою пуля пролетіла, у бетон влучила», — каже «Халіп».

Командир «Халіп» сам родом з Херсона, зізнається, що не впевнений, що буде подовжувати контракт з ЗСУ, адже стояти на місці, не звільнюючи окуповані території, дедалі важче.

«Не та ця війна уже. Коли хлопці приходять гарячі, хочуть воювати, а не дають, то це… Ясно, що ми тут, а десь відмивають гроші. Але ж потрібно відвоювати назад свої території, а ніхто цього не дає», — каже «Халіп».

Поки підрозділи збройних сил утримують лінію фронту, та фактично стоять у прифронтових містах і селах, настрої жителів Донеччини змінюються, переконана Олена Єрьохіна, з Християнської служби порядку, що є підрозділом Сіміків при Міноборони.

«Багато залежить від ставлення хлопців до цивільних, і тоді мінається багато. Якщо є турбота, любов, елементарне «добрий день»,  то це багато змінює», — зазначила Єрьохіна.

Згідно Мінських домовленостей, з опівночі 23 грудня минулого року в зоні АТО оголошено перемир’я. Водночас з початку року, зі слів президента, 21 військовий загинув, 19 – зазнали поранень.