iStock
Уже кілька днів українські соцмережі трясе дискусія про справжню кількість жінок, котрі гинуть від домашнього насильства.
Ця суперечка почалась після того як видання Update із посиланням на дані Інституту демографії та соціальних досліджень опублікувало інфографіку з тривожними цифрами: нібито за 2017 рік від домашнього насильства в Україні загинули 600 жінок. Для порівняння наводилися цифри втрат у зоні АТО за аналогічний період — 191 військовослужбовець.
Фонд народонаселення ООН, посилаючись на власне дослідження “Економічні наслідки насильства щодо жінок в Україні 2017” (що проводили також і фахівці Інституту демографії та соціальних досліджень) наводить формулу, згідно з якою можна обрахувати цифру смертей. Але не лише від домашнього насильства, але більш обширного поняття – ґендерно зумовленого насильства (ҐЗН, стор.30).
“1 279 (число смертей) × 0,47 (частка смертей, обумовлених ҐЗН)”. Тобто якщо порахувати 47% від кількості усіх зареєстрованих МВС насильницьких смертей жінок, то вийде 601,13.
При цьому слід врахувати, що це оцінка на основі найбільш статистично широких припущень. Оцінка непряма, що отримана за допомогою спеціальних обрахунків.
Інформація про 600 смертей жінок від домашнього вперше з’явилася раніше. Наприклад, такі дані наведені у листопаді 2017 року в матеріалі журналу «Новое Время».
Інтерв’ю виданню дала тодішня заступниця міністра внутрішніх справ України з питань європейської інтеграції Анастасія Дєєва. За її словами, кожен день поліція фіксує 348 фактів домашнього насильства, і в 70-80 % випадків його жертвами стають жінки, передає «Дзеркало тижня».
У відкритому доступі в інтернеті цієї публікації «Нового времени» немає. Також неясно, чи можна вважати цифру 600 остаточною за рік, адже публікація з’явилася ще до кінця року.
Дослідники доводять: усе не так!
Водночас деякі дослідники переконують, що насправді цифри більш, ніж удвічі нижчі.
Також про менші цифри пише у Facebook юрист-криміналіст Анна Маляр. За її підрахунками, у 2017 році від домашнього насильства загинули 278 жінок. Такі результати юристка вивела у результаті опрацювання вироків суду за 2017 рік та статистики на сайті Генпрокуратури.
«З загальної кількості жертв вбитих злочинцями — лише 12% це жінки, як жертви домашнього насильства (але насправді їх ще менше, нижче я поясню чому). Це добре видно з вироків судів — які у відкритому доступі. Таких вироків за 2017 рік було 1491. З них тільки 12,4% є жінками-жертвами домашнього насильства у розумінні Стамбульської конвенції. Бо інші жертви-жінки не знаходились з убивцею у сімейних відносинах. Таким чином, ми маємо 185 загиблих жінок -жертв сімейного насильства за вироками судів у 2017 році», — пише Анна Маляр.
За її словами, ці вироки включають також вбивства, які не були вчинені у 2017 році. Однак, показовою тут є цифра 12,4%.
«Такі цифри зустрічаються і в дослідженнях вітчизняних науковців. Жінки є жертвами насильницьких злочинів приблизно у 20% випадків, серед них приблизно 12-13% жертви саме домашнього насильства зі смертельним наслідком», — пояснює юристка.
Вона також аналізує статистику ГПУ щодо зареєстрованих вбивств та тяжких тілесних ушкоджень, які причинили смерть за 2017 рік.
«Там ми бачимо такі цифри — 2246 за 2017 рік. Це 1633 умисних вбивства і 613 ТТУ які спричинили смерть. 12,4% від цієї цифри 278. Тобто, близько 278 жінок загинуло від дій осіб, з якими були у сімейних відносинах», — пише Анна Маляр.
Однак, за словами юристки, навіть облік цих 278 випадків вбивства через домашнє насильство є дещо формальним.
«Серед цих 278 смертей – 69% завдані співмешканцем, чоловіком, колишнім чоловіком, а 31% — завдані дітьми (так, так сини і дочки вбивають своїх мам)», — зазначає пані Маляр.
«По першій групі, коли вбивав співмешканець, чоловік, колишній чоловік. Якщо ви ретельно вчитаєтесь в матеріали справ, то побачите, що у добрій половині випадків насильство було взаємне і до останнього моменту злочину не було зрозуміло, хто з них стане жертвою, а хто вбивцею. Тобто жінки, застосовували насильство на рівні з чоловіками при цьому обоє знаходились в стані алкогольного сп’яніння», — пояснює юристка.
Також, за її словами, «є добра половина справ, коли спочатку мама вчиняла насильство по відношенню до дитини, а потім та виросла і відповіла».
«Я не знаю, чи вивчав матеріали всіх цих справ Інститут демографії і соціальних досліджень, щоб так впевнено заявляти про кількість загиблих жінок від домашнього насильства. Але, якби вони ці провадження почитали, то не лише зменшили б свої цифри, але й написали про загиблих чоловіків, як жертв домашнього насильства, – бо таких загиблих теж достатньо», — наголошує юристка.
Також на це звернув увагу експерт Реанімаційного Пакету Реформ Реформ Роман Ланський. Він зазначив, що «ніхто не звертає увагу на домашнє насильство над чоловіками, бо це значно більше табу».
«Жінки можуть не казати про насильство, через тиск суспільства, але якщо і скажуть, то хтось засудить, а хтось і підтримає. Проте в чоловіків цей тиск суспільства значно більше. Уявляєте собі, що буде чути в свою адресу чоловік, який розповість про побиття жінкою? Гадаєте хоч хтось підтримає, а не посміється?, — зазначив Ланський.
Додаткові пояснення від Фонду народонаселення ООН
Після дискусії в соцмережах автори доповіді Фонду ООН надали свої додаткові тлумачення цифр.
В опублікованому на Facebook-сторінці Фонду народонаселення ООН в Україні повідомленні сказано, що 600 загиблих це – верхня межа оцінки. Є і нижня межа обрахунків, що базується на даних МВС і Держкомстату. І ця цифра у 2015 році – 13 осіб.
При цьому автори звіту пишуть про особливості свого обрахунку, на яких базується цифра 600:
“Зауважимо, що використаний нами глобальний коефіцієнт 47% (частка жінок-жертв домашнього насильства серед усіх вбитих жінок за даними 2012 року) базується на публікації Управління ООН з наркотиків та злочинності «Багато облич убивств» (стор. 53). До речі, для країн Європи цей показник ще вищий – 55%, а українські експерти вважають, що наша максимальна оцінка у 600 жертв може бути заниженою, оскільки не враховує частку жіночих самогубств, які можуть зумовлюватися наслідками пережитого насильства”.
Як потерпілих у результаті домашнього насильства рахує поліція?
Поліція веде облік людей, які зазнали домашнього насильства за зверненнями — розповів Громадському радіо заступник голови Національної поліції України Костянтин Бушуєв.
«За зверненнями осіб, які стверджують про те, що вони постраждали. Відповідним чином оформлюються матеріали і ведеться облік осіб, які постраждали від домашнього насильства», — зазначив він.
Він також розповів, що до обліку попадають не тільки особисті звернення жертв. «У нас є і соціальні служби і небайдужі громадяни, які інформують про вчинення домашнього насильства за наслідками чого складаються відповідні матеріали реагування», — зазначив Бушуєв.
За його словами, цей вид правопорушень має велику складову латентної проблематики.
«Так ми можемо говорити, що не всі факти домашнього насильства на сьогодні обліковуються. У той же час, зміни до законодавства, які набувають чинності, дають можливість розширити спектр заходів, у тому числі юридичних, які би давали змогу більш точно обліковувати такі факти», — розповів Бушуєв.
За його словами, статистика починається від заяви і повідомлення про вчинення правопорушення.
«На стадії реєстрації цих заяв і повідомлень враховується також дискримінаційна складова. Вона може бути расова, релігійна, ґендерна, чи будь-яка інша. Після цього відбувається кваліфікація подій. Вона залежить від того, наскільки вказана подія вписується в опис складу злочину», — пояснює Бушуєв.