Громадське радіо
У 13-річної Тімеї довге чорне волосся, зібране в хвостик. Дівчинка вбрана у чорні футболку та джинси. Вона гуляє біля свого будинку у закарпатському селі. Про події 20 квітня у Києві згадує дрижачи.
«Мені камінь кидали у руку. Дуже боліла».
«Хто кидав?»
«Такий великий чорний чоловік у масці».
Повертаючись на Закарпаття, Тімея не спала у потязі. Каже, що їй було страшно.
“Чорним чоловіком у масці” міг бути один із представників націоналістичної організації «С14». 20 квітня близько 30 молодиків прийшли у тимчасове ромське поселення на Лисій горі і спалили намети. «Після переконливих законних аргументів інші теж вирішили піти з забороненої території», — написав координатор “С14” Сергій Мазур. Роми ж стверджують, що «переконливими аргументами» були ножі, каміння, бити і пістолети.
“Ци..ни багато разів обіцяли покинути територію, де заборонено смітити та влаштовувати табори. РДА завалене проханнями киян. Місцеві мешканці тепер будуть спокійніші за власні гаманці”, – написав лідер “С14” Євген Карась після підпалу.
Зазначимо, “Лиса гора” є регіональним ландшафтним парком.
Аранка і Віталій Кульчари показують велику чорну валізу у порізах. Кажуть, що то сліди від ножів. У поселенні на Лисій горі вони були з двома дітьми.
Того дня зранку до поселення прийшли двоє чоловіків. Вони не показали документів, але просили родини, які там залишилася, поїхати на Закарпаття, розповідає 28-річна Аранка. Її чоловік копав метал поруч на сміттєзвалищі, який потім здавав, а вона з двома дітьми та декількома жінками була у поселенні. Вона стверджує, що ці чоловіки порпалися у речах однієї із жінок, знайшли там 2500 гривень і забрали
«Сказали: «Поки не підете, гроші не повернемо. Якщо не поїдете, погано буде». Та жінка не мала грошей на білет і кричала, плакала, на колінах просила не забирати. Він же розбив лопатою палатку», — розповідає Аранка. За її словами, це не були ті молодики, які пізніше спалили поселення.
Після того, як до наметів повернулися ромські чоловіки, усі родини поїхали на вокзал. За їхніми словами, серед них було 18 дорослих і 13 дітей. Купили квитки на найближчі можливі дати – 28 квітня. Після того їм зателефонував один із чоловіків, який приходив зранку, розповідає Тімур Албок – найстарший ром у поселенні.
«Він зателефонував увечері і сказав: «Приходь у посадку. Я завтра прийду. Ми поговоримо», – стверджує Тімур і додає, що цей чоловік дозволив залишитися їм до 28 квітня.
Коли роми повернулися на Лису гору, на них там чекали пожежа і невідомі у балаклавах.
«Я закричав «Горить!». Кажу: «Чекайте давай поговоримо». А вони одразу з ножем, кидали тим, що було під рукою», — розповідає Віталій. Він стверджує, що один із молодиків вистрілив у нього, але не влучив.
У Аранки зараз болять очі, каже, що нападники використали балончики з речовиною, від якої у неї та дитини почали пекти очі.
«Вони навіть дітей не бачили. Почали тяжким камінням кидати. Скажіть по-нормальному: «Приберіть, наведіть порядок, ідіть». Ні, вони з битами, ножиками, пістолетами. Вони бандити чи хто?», — обурюється Руслан Балог, батько Тімеї. За словами ромських родин, напередодні вони поприбирали сміття у парку.
Роми кажуть, що покидали речі і втекли до гаражів у пошуках сховку, зателефонували на «102», однак поліція приїхала через півгодини. За словами Віталія, до поселення під’їхала одна поліцейська машина, де були три правоохоронці.
«Я їм кажу: «У нас діти, вони стріляли, з ножами йшли». А вони: «Краще їдьте геть», — так описує розмову з поліцейськими Віталій.
22 квітня прес-служба столичної поліції заявила Громадському радіо, що повідомлень про пожежу не надходило, а сьогодні — що письмовий запит Громадського радіо «опрацьовується».
«Ми сказали поліції, що вони з пістолетами, з ножиками. Ми цигани. Їм що? Циган треба убити, вони так думають. Це несправедливо. Що цигани скажуть, то нічого не правда. Тільки їхня правда», — каже Руслан Балог.
Після того, як молодики пішли, ромські родини поїхали на вокзал, купили квитки до Львова, а вже звідти – на Закарпаття. Зараз усі родини вдома. У деяких дітей, як от у шестимісячного Мануеля, піднялася температура.
«Я не розумію, як там ці люди у Києві живуть, якщо так ненавидять інших людей. Наші цигани нікого не образили, не обікрали, ходили зранку копати метал. Ми теж в Україні живемо, у нас один президент. Чи у них інший?», — дивується Руслан Балог.