Культурна взаємодія: як фестиваль «86» змінює Славутич

Культурна взаємодія: як фестиваль «86» змінює Славутич

Як проходить фестиваль, як він розвиває місто та чи ходять на нього самі славутичани?

Кіно про урбаністику, палатки посеред міста, гості з області, столиці та інших країн – п’ятий рік поспіль у Славутичі, що на півночі України, відбувається міжнародний фестиваль «86».

Організаторка фестивалю Надія Парфан розповідає: у великих містах вистачає культурних подій, натомість малі часто залишаються поза увагою.

«Ми віримо, що кожна людина має мати доступ до культури. Не може людина в Києві мати все, а інші в 47-мільйонній країні — нічого. Також сам Славутич вражає. Це унікальне місто», — каже Парфан.

Фестиваль 86 у Славутичі Наталка Дяченко

Славутич і справді унікальний. Місто виникло штучно – після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році радянська влада ударними темпам збудувала місто для евакуйованих людей. Його проектували архітектори з восьми колишніх союзних республік: Литовської, Латвійської, Естонської, Грузинської, Азербайджанської,Вірменської, Української та Російської. Тут немає вулиць — лише квартали, кожен із яких збудований у своєму стилі. Зараз у Славутичі живе близько 25 тисяч людей.

«Славутич — це дуже специфічне місто, це місто, де більшість населення працює в Чорнобилі. Це якесь навіть антимісто. Щоранку електричка відвозить півміста на роботу в Чорнобиль, а ввечері люди приїжджають і лягають спати», — розповідає Надія Парфан.

Фестиваль 86 у Славутичі Наталка Дяченко

П’ять років тому столичні митці Надія Парфан та Ілля Гладштейн обрали Славутич для організації фестивалю кіно та урбаністики. Кажуть — знайшли в інтернеті телефон мера й домовилися про зустріч. Міська влада відреагувала позитивно.

«Ця співпраця, мені здається, є історією успіху. Ми — люди культури, люди мистецтва, ми ризикуємо, нам потрібна свобода. Вони — місцева влада, формальна державна структура з ієрархіями й вертикалями. І коли такі дві різні стихії стикаються, зрозуміло, що це не може бути співпадіння. Але наскільки це можливо, ми взаємодіємо», — розповідає Парфан.

Фестиваль 86 у Славутичі Наталка Дяченко

Міська влада й зараз продовжує підтримувати фестиваль. Гроші не виділяє, але надає доступ до локацій, допомагає з організаційними питаннями, розповідає начальниця відділу інформації та зв’язків із громадськістю Славутицької міської ради Тетяна Бойко. Співпрацею у міськраді задоволені.

«За цей період і якісні, і кількісні зміни відбулися і в самому фестивалі, і в самому місті. Я вважаю, що фестиваль — один із головних заходів міста, і всієї нашої країни, і я впевнена, що це тільки початок. У цьому фестивалі відсутні кордони взагалі. Є ідея, яку треба реалізувати і яка реально відбувається в місті. Той же хакатон, та ж резиденція. Знаєте, я вчора ходила — і таке задоволення отримала», — розповідає Бойко.

Фестиваль 86 у Славутичі Наталка Дяченко

На кілька днів, що триває фестиваль, до Славутича приїжджають сотні гостей. Дивляться кіно, спілкуються, відпочивають. Місцевих жителів на подіях менше.

Славутичанка Ольга була на відкритті фестивалю в середу. Сподобалося, але чи піде ще — жінка не впевнена. Каже, місцевих на такі події витягнути важко.

«Може ходять, а може й не ходять. Я, наприклад, люблю потанцювати, Там де співають, де танцюють – це мені дуже подобається. Але тут не було, то я походила, не зрозуміла та й пішла додому», — розповіла Ольга.

Ще одна місцева жителька – Світлана – розповідає, що фестиваль їй дуже подобається. Щоправда, сама на ньому жінка не була. Каже, це – більше для молоді.

«Я по телебаченню нашому дивилася, думала піти. Але, знаєте, як дорослі люди, сьогодні задумав, завтра забув… Якісь справи, проблеми. Метушня заважає», — розповіла жінка.

Фестиваль 86 у Славутичі Наталка Дяченко

Місцева молодь до фестивалю долучилася активніше. Цього року тут працює сотня волонтерів. Здебільшого, це учні старших класів. Одна з волонтерок – 17-річна Наталя – допомагає організаторам уже третій рік поспіль.

«Стало дуже цікаво дізнатися, що таке урбанізм, подивитися кіно. Я люблю всілякі авангардні штуки. І можу точно сказати, що ці кілька днів минулого року були найкращими за останні кілька років у Славутичі», — каже Наталя.

Про своїх однолітків дівчина каже: не всім із них цікавий фестиваль. Багато хто обирає відпочинок у парку з алкогольними напоями, а не культурні події.

Руслан із другом — саме такі. Молоді хлопці сидять у парку неподалік від фестивальних локацій. Але на кіно йти не хочуть.

«Та ні, нам таке не цікаво, — кажуть, сміючись. — Два друга наші позавчора були, не сподобалося. Вони прийшли, випили там, подивилися фільм, та й пішли додому».

Фестиваль 86 у Славутичі Наталка Дяченко

Начальниця відділу інформації та зв’язків із громадськістю міськради Славутича Тетяна Бойко каже: місто усе одно отримує безліч переваг. Деякі місцеві навіть розпочали свій бізнес.

«Почала вулична торгівля розвиватися, люди здають своє житло, транспортники щось заробили… Хто знає, чи вони б це почали робити без фестивалю», — каже вона.

Але, за її словами, для Славутича це — не питання заробляння грошей.

«Славутич дав можливість народитися такому гарному фестивалю. Для нас фестиваль — це основне. Унікальна подія для міста й усієї України», — каже Бойко.

Фестиваль кіно та урбаністики «86» триватиме у Славутичі до 13 травня включно.

Катерина Коваленко, Громадське радіо.

Останнi новини