«Я хочу чути»: діти з порушеннями слуху та їхні батьки відзначили день кохлеарного імпланта (ФОТО)

Що таке кохлеарний імплант та чим він відрізняється від слухового апарату? Як саме його носять і як він може допомогти людям, що погано чують або не чують взагалі? Дізнатися більше про це можна було на сьогоднішньому заході під назвою «Я хочу чути».  Його проводили волонтери, представники компанії-виробника імплантів, батьки дітей з порушеннями слуху. Дитячий концерт та майстер-класи проводилися з нагоди Дня кохлеарного імпланта та Дня гарного слуху.

Консультант компанії Cochlear в Україні Дмитро Заїка розповідає, що кохлеарний імплант може допомогти у тих випадках, коли навіть слуховий апарат дасть мінімальні результати або ж взагалі не допоможе.

“Імплант складається з двох частин. Одна імплантуєтся в голову, інша – це зовнішній процесор. Він використовується для компенсації при важких втратах слуху чи повній глухоті, коли слуховий апарат вже не допомагає. За допомогою мікрофону, що розташований на зовнішній частині пристрою, він приймає звук, виділяє мовлення, прибирає зайві шуми, і передає в імплант. Він стимулює безпосередньо слуховий нерв, тобто кохлеарний імплант повністю оминає шлях передачі звуку із зовнішнього вуха до слухового нерву“, — каже Дмитро Заїка.

Він пояснив, що система імплантації коштує приблизно 25 тисяч євро. В Україні такі імпланти встановлюються за державний кошт з 2003 року — але тільки для дітей.

“Існує черга на імплантацію для дітей і для дорослих. Для дорослих держава поки що не виділяє кошти. А з тими темпами, з якими зараз виділяються гроші – це 150-200 імплантів у рік – чекати треба мінімум кілька років. Зараз черга — це приблизно 380 дітей“, — зазначає Дмитро Заїка.

Через це багато батьків збирають кошти самостійно. Адже для дітей, що мають порушення слуху, дуже важливо зробити це якнайраніше.

Не менш важлива правильна реабілітація: від цього залежить, наскільки швидко та ефективно дитина зможе опанувати мову. Імплантовані діти мають відвідувати спеціальні реабілітаційні центри, але найголовніше — це робота, яку проводять батьки, щоб допомогти дитині опанувати мову та наздогнати однолітків.

Окрім цього, раз на кілька років зовнішні процесори імпланта треба міняти – як і будь-яка техніка, вони зношуються або ламаються. Наталя Мокрій, одна з організаторів заходу, і сама є мамою імплантованої дитини. Вона розповідає: для тих, хто прооперувався за свій кошт уже після 18 років, відсутній технічний супровід та обслуговування.

“За статистикою, в інших країнах є планова заміна кожні 5 років. У нас це роблять тоді, коли мовний процесор виходить з ладу — тоді, знову ж-таки, потрібно ставати у чергу на заміну. А що робити вже дорослій людині, яка ходить на роботу, комунікує, живе повноцінним життям, якщо процесор в її імпланті раптом зламається?“, — питає Наталя.

Вона додає, що минулого року вдалося досягти виділення фінансування заміни мовних процесорів після 18 років для мешканців Києва. Але в інших регіонах України ситуація залишається складною.

Наталя згадує: у 1994 році, коли вона сама дізналася про діагноз своєї дитини, кохлеарних імплантів ще взагалі не було. Встановити його вдалося лише, коли дитині виповнилося 13.

Одна з відвідувачок концерту, Катерина, прийшла з чоловіком та шестирічним сином. Вона розповідає: імплант їхня родина встановила за державний кошт 3 місяці тому, результатом дуже задоволені.

“Результати в нас космічні. До цього ми півтора роки ходили зі слуховим апаратом — мови майже не було, лише окремі слова“, — каже жінка.

Катерина розповідає, що після підключення кохлеарного імпланта є певний період – до півроку – який дається на те, аби мозок адаптувався до нового сприйняття звуків. Для реабілітації дуже важливо постійно говорити з дитиною, а також відвідувати спеціальні заняття. Удома треба постійно проговорювати, що відбувається, називати речі, які дитина бачить перед собою.

Після встановлення кохлеарного імпланта людина живе повноцінним життям. На концерті виступають діти, яким встановили імпланти – вони грають на музичних інструментах, декламують вірші та співають. Наталя Мокрій розповідає, що, попри результати, які він дає, щодо кохлеарного імпланта досі існує багато упереджень.

“Хтось каже, що від імпланта болить голова, що з ним не можна займатися аеробікою чи фарбувати волосся“, — розповідає Наталя. Одна з цілей сьогоднішнього заходу — розвіяти ці міфи.

Після концерту діти беруть участь у майстер-класах і дивляться виставу лялькового театру, а батьки мають можливість поспілкуватися та обмінятися досвідом. Такий захід проводиться в Україні вже вдруге.