Велосипеди «для масажу» та троєщинський креатив: як їздили на Велодні у Києві (ФОТОРЕПОРТАЖ)

О десятій ранку учасників 12-ї щорічної суспільної акції Велодень вітає мер столиці, Віталій Кличко. Він — на велосипеді, у велокостюмі, ноги по шорти — в дорожньому бруді. Велосипедистам обіцяє покращення.

«Цього року ми плануємо завершити облаштування маршрутів з Троєщини до Європейської площі. Облаштовуємо проектування ще трьох маршрутів — з Солом’янки, Виноградару та Оболоні до центру», — каже він.

Наступні обіцянки мера — влітку відкрити 27 точок, де можна буде взяти велосипед, покатитися чи доїхати, куди потрібно, та залишити його на іншій станції. А до кінця року, каже Кличко, таких точок велошерінґу буде 300.

Понад чотири тисячі учасників Велодня вирушають семикілометровим маршрутом з Європейської площі вздовж Дніпра до парку «Муромець» між Оболонню і Троєщиною. Є корпоративні колони підприємств та дві особливі — костюмована і батьки-діти. Діти – у кріслах позаду та попереду батьків, і також їдуть самотужки. Шестирічний Михась проїхав увесь маршрут разом з мамою та татом на новенькому велосипеді. Каже — є у нього й старий, на якому їздить у дитсадочок.

«— Давно вмієш їздити на велосипеді?

— Два роки.

— Хто тебе навчив?

— Мене навчив тато.

— Не страшно було сьогодні їхати?

— Ні-а».

Олексій щодня їздить на роботу з одного берега Дніпра на інший другий рік поспіль. Не бере велосипед хіба в дощ. Каже — за два роки велодоріжок побільшало, проте проблеми створюють інші учасники руху.

«Пішоходи дуже зайняті, в телефони залипають, тому дуже лякаються та метушаться, — розказує Олексій. — Автомобілісти не поважають велосипедистів. Не пропускають, їдуть на червоний. Не дотримуються відстані від обочини, тому доводиться іти ледь не пішки».

Голова оргкомітету Всеукраїнського Велодня Анна Даниленко розповідає, що акція має привертати увагу як влади, так і містян до створення безпечних умов для велосипедистів.

«Зараз їздити трошки небезпечно, — посміхається Анна Даниленко. — А коли у нас з’явиться гарна інфраструктура, то багато людей обиратимуть велосипед, як транспорт для повсякденних поїздок. Це буде добре відображатися на екології, на здоров’ї людей, котрі можуть жити на 10-15 років довше, і на транспортній ситуації. Адже, чим більше велосипедів, тим менше заторів».

До кінцевої точки маршруту, парку «Муромець», доїздять не усі — хтось звертає по дорозі додому, хтось їде розважатися. Після заїзду на велосипедістів чекає квест, антиперегони (змагання найповільніших) та баттл районів на водяних пістолетах.

Але спочатку нагороджують велосипедистів з найскравішими образами та власників найдивніших двоколісних і не тільки…

Юрій приїхав на монобайку, велосипеді з одним колесом, з гірською шиною. Каже — не страшно їздити ані снігом, ані піском. А от Андрій та Белла їхали удвох на одному велосипеді. Перший пілот розповідає, в чому особливість їхнього італійського велотандему 80-их років.

«Другий пілот може відпочивати, а може так само робити масаж першому пілоту», — сміється Андрій.  

Анатолій з Троєщини їхав увесь маршрут напівлежачи. До його велосипеду прироблене крісло і аби дотягтися до коліс, треба відкидатися на сидінні.

«Велосипед збирався на роботі. Бригада допомагала, всі, хто міг, — токари, зварники. А задумка моя. Їжджу на ньому з 2006-го року 20 кілометрів в один бік, 20 в інший на роботу маршрутом Троєщина — Осокорки», — з гордістю ділиться Анатолій.

70-річний киянин Валерій приїхав на ротрдамському складному велосипеді. Коли купував свій «стрітер» у Голландії десять років тому, в Києві подібних не було.

«Чисто городський, «кабінєтний». Я можу приїхати до роботи, до офісу і поставити його під стіл. Можу теж з ним зайти у магазин, в метро, в інший вид транспорту, і він нікому не заважатиме», — показує Валерій, як його велосипед просто складається вдвоє одним «клац».

Радник з питань культурної дипломатії посла Данії, Сергій Матюшенко, «велопробігав» на класичному данському «крістіанбайку».

«Данською мовою він називається «christian cykel», — розповідає історію свого велосипеду Сергій Матюшенко. — Є такий район в данській столиці Крістіаніа. Серед всього іншого, він відомий тим, що саме там почали збирати такі велосипеди з коробками попереду».

У коробці триколісного данського «крістіанбайку» радник посла віз дружину та собаку. Так роблять і в Данії, каже він.

А переміг у номінації «Найдивніший велосипед» байк, зібраний власноруч. Валерій робить велосипеди, скутери та мотоцикли на замовлення. Його велосипед виглядає, як гоночна автівка, лише без двигуна. Привертає увагу іржавий метал та перемикач передач, вищий за кермо.

«Дуже часто я ставлю свій велосипед біля магазину, а «знавці» підходять і кажуть: «Та, він не їздить». Ага, не їздить, я приніс його на руках, — іронізує власник кастомгаражу Валерій. — У мого велосипеда дуже розтягнена база, колеса 24 дюйми (це трошки менше, ніж звичайний гірський стандарт). Він довгий, не має класичної виделки. Колесо кріпиться на рульовому кулаку, як у автомобіля. Рульова тяга, як у автомобіля. Довге кермо, дуже низька посадка».

Велодні наприкінці травня відбудуться і в інших обласних центрах.