Найскладніше було, коли приставляли автомат мені до грудей - капелан Володимир Безпалий

З військовим священиком  Луганського прикордонного загону, ієреєм Володимиром Безпалим ми спілкуємося в каплиці на території загону. Її побудували в 2015 році. Час від часу тут проходять богослужіння, молебні, літургії.

До війни він служив в Луганську – у єдиному в місті соборі Української православної церкви Київського патріархату. 11 травня 2014 року, в день так званого референдуму, бойовики прийшли до Свято-Троїцького кафедрального собору, оголосили, що його закрито, а священикам погрожували розстрілом. Тоді отець Анатолій наказав всім виїхати з міста. І у червні 2014 року Володимир повернувся до рідного Старобільська:

«Перше, що я зробив, коли сюди приїхав, я запитав, чи є тут частини патріотів. Мені порадили батальйон «Айдар». І в 2014 році я опікувався саме батальйоном «Айдар»

Володимир каже: у батальйоні були різні люди і траплялися різні випадки – не всі бійці мали військову підготовку та були готові до бойових дій. У кризових ситуаціях могли поводитися непередбачувано та проявляли агресію. Згадує, як боєць наставив на нього зброю.

«Все залежить від обстановки, намірів людини, від того, що є збудником незадоволення. Коли це втрата товариша, побратима – це одне питання, коли особисте питання, то вже інше. Різне було…Найскладніше, коли приставляли автомат мені до грудей.

– Це коли було?

– В 2014-му. Притулився до дула автомата і сказав «стріляй, ти знаєш, що з тобою зроблять, ти знаєш, хто я», а він сказав: «вибачте, будь ласка» та опустив зброю».

Згадуючи 2014 рік Володимир зазначає: тоді до нього звернулося багато тих, хто взагалі ніколи не цікавився церквою, релігією та вважав себе атеїстом.

«До того ходили сміялися з мене, не розуміючи, що я казав. Потім прибігали, вибачалися, просили і хрестик, і іконки, тому що їхня свідомість, їхнє бачення цього змінилося».

У Луганському прикордонному загоні Володимир Безпалий вже півроку. Каже, служба тут відрізняється від того, що було в “Айдарі”.  

«Батальйон «Айдар» – це добровольчий батальйон, де були абсолютно різні люди, які могли не знати, що таке війна, зброя. А прикордонний загін – це державна служба, де люди навчені, де людям постійно пояснюється, як вони мають поводити себе в екстремальних випадках. У них все чітко за розкладом».

Священик стежить за тим, що відбувається з собором Київського патріархату в Луганську зараз. Каже, ставлення з боку бойовиків до цієї церкви змінилося. У 2015му собор відновив роботу.

«Потім на Святу Трійцю отець Анатолій офіційно відкрив собор, розпочав служіння. В Єпархіальному управлінні зробив музей українського козацтва, доволі потужний кажуть, і активно веде богослужіння, кожну неділю на свята. Туди приходить доволі багато людей».

Володимир Безпалий зазначає – не залишить служіння, доки триває війна. Він впевнений: його допомога потрібна військовим.

Валентина Троян, Старобільськ, Громадське радіо