Від Святослава та Сагайдачного: 900 років історії української морської піхоти втілять у пам'ятнику (ФОТОРЕПОРТАЖ)

«Від війська запорізького онуки Сагайдачного отримали знамена наших днів…»

Гімн морської піхоти, написаний у 2015 році, лунає сьогодні на Оболонській набережній. Союз морських піхотинців, представники Збройних Сил України та морпіхи, які приїхали з передової, встановлюють наріжний камінь майбутнього пам’ятника морської піхоти України.

Один з ініціаторів пам’ятника Микола Проданчук — не морський піхотинець. Працює в Науковому центрі превентивної токсикології, харчової та хімбезпеки. Ця установа підримує морпіхів від початку війни. Про пам’ятник замислилися після того, як з’їздили у батальйон морської піхоти, який обороняє Маріуполь.

«Ідея в тому, щоб показати історію морської піхоти, яка починається фактично іще з часів князя Святослава», — розказує він.

Микола Проданчук каже, що особливий розквіт морської піхоти припав на часи козаччини.

«Козаком міг бути тільки той, хто воював на морі, — пояснює він, — хто міг взяти на абордаж турецьку галеру, і захопити оті всі фортеці, про які говорять слова гімну — Кафу, Трапезунд, Очаків».

Саме образи дружинників Святослава та козаків на галерах втілені у макеті майбутнього пам’ятника. Його хочуть згодом встановити замість каменя. Ключовою персонажкою є королева, яку вигадав автор гімну морпіхів Петро Мага.

«Морська піхота — вічний стан душі, на полі битви — справжня королева, — цитує Микола Проданчук слова гімну. — Саме це наштовхнуло нас на ідею створити морську піхоту в образі королеви в оточенні морських піхотинців за останні 900 років».

Крім, піхотинців та королеви, у пам’ятнику втілять образи мужності та безстрашності з тексту гімну. Хвилі, які виходитимуть з Дніпра і «виноситимуть» королеву на берег, мають обличчя вовків, соколів і левів. Про це озповідає один з авторів скульптури, художник-баталіст Андрій Холоменюк.

«Пам’ятник буде вісім на чотири, — каже він. — Вісім метрів — ширина, і чотири — довжина. Плануємо робити з бетону».

100 років тому гетьман Петро Скоропадський видав наказ «Про початок формування бригади морської піхоти». Цьогоріч за указом президента України Петра Порошенка 23 травня стало Днем цього роду військ.

Сучасній морській піхоті незалежної України — 25 років. У 1993 полковник запасу Володимир Волошин очолив перші формування морпіхів та був першим командиром бригади морської піхоти Військово-морських сил України у Криму, під Севастополем. А зараз, після анексії Криму, за його словами, почалася нова ера розвитку.

«Україна хоче зробити за прикладом корпусів морської піхоти США, — пояснює полковник. — Звісно, цілі у наших країн різні, ми це розуміємо. Головне місто дислокації морської піхоти — Миколаїв. Є підрозділи і в Одесі, і під Маріуполем, і під Бердянськом».

Серед змін — створення окремого Командування морської піхоти у структурі ВМС та берети піхотинців кольору морської хвилі замість чорних.

Сьогодні під час закладки наріжного каменя у деяких блакитні берети, у деяких — все ще чорні. На камені розстелений прапор сучасних морпіхів, на ньому лежить чорний берет. Це — символ загиблих піхотинців, пам’ять яких вшановують хвилиною мовчання.

Жінка морпіха Олександра Бойка, який загинув у листопаді 2016 року, розповідає, що той пішов з життя, аби врятувати побратимів.

«Він служив у 501 батальйоні 36 окремої бригади морської піхоти, — каже Олена Бойко. — Загинув під час ворожого наступу. Знаходився у спостереженні, снайпер поцілив йому через праве плече в серце. Він викликав вогонь на себе, як розповідали потім побратими, аби врятувати їм життя».

У день загибелі Олександр Бойко встиг привітати свого молодшого сина з днем народження. За дві години опісля родина дізналася про смерть морського піхотинця. Зараз його молодший син вступив у Київський військовий ліцей імені Івана Богуна, збираючись іти слідами батька.

Після хвилини мовчання та покладання квітів морпіхам вручають пам’ятні медалі.

На запитання, коли пам’ятник почнуть встановлювати чи бодай будувати — ніхто відповісти не може. Кажуть — потрібно зібрати досить велику суму грошей. У допомозі держави сумніваються. У відповідь наголошують: на відкритті каменя нема жодного представника влади.