Громадське радіо
«Сонячні спортсмени» з Херсонщини Олександр Хорунжак і Максим Ботєв стали кращими серед учасників у грі з бочче. Мати Олександра Любов Хорунжак розповідає, що до Олімпіади почали готуватися ще з лютого, головною перепоною для участі у змаганнях стала нестача коштів.
«Все впиралося у те, де взяти гроші, тому що у Всеукраїнської організації Спеціальної олімпіади коштів для виїзду закордон не має. Фінансуються лише змагання Всукраїнські», — розповіла Любов Хорунжак кореспондентці Громадського радіо.
Для того, аби Максим та Олександр змогли взяти участь у Спеціальній Олімпіаді, кошти для поїздки були виділені місцевою владою, допоміг і народний депутат України Олександр Співаковський, до збору коштів долучились і херсонські волонтери із фонду громади міста Херсона «Захист» та інші доброчинці. Самі спортсмени з початку не повірили у свою перемогу, отримавши медалі вони по-справжньому раділи.
«Ми мусили виграти», — говорить Олександр Хорунжак.
«Ми раділи», — доповнює Максим Ботєв.
Зараз спортсменам з синдромом Дауна вже за тридцять років, спортом вони почали займатися ще з восьмирічного віку. А самою грою в бочче захопилися лише рік тому, і вже досягли високих результатів під керівництвом тренера з Нової Каховки Оксани Чоловської.
«Вони тренуються в спорті з восьми років, у легкій атлетиці, плаванні, дартсі, бігу, стрибках. А в цьому виді спорту лише недавно. Це новий вид спорту в нас — бочче, в нього грає вся Європа», — говорить Любов Хорунжак, мати Олександра.
Головна проблема у тренуваннях: відсутність майданчику для бочче та самого набору кульок.
«Ми тренувалися, брали ці м’ячики у Києві. М’ячики із шкіри коштують 12 тисяч гривень. Ми тренувалися 4 місяці, діти приходили з подушечками на руках, бо ми тренувалися по годині, по півтори. У нас не має площадки де тренуватися. Ця спеціальна площадка має бути вісім метрів у довжину, чотири метри у ширину. Ми тренувалися на ковроліні, на ламінаті», — говорить Любов Хорунжак.
А ще хлопці та їхні батьки мають надію, що посол України в Швейцарії додержить свого слова і вони будуть мати власні кульки для тренування, і більше не будуть просити їх по інших містах України.
«Ми коли віддавали м’ячики назад, на Київ, хлопці думали, що ці шарики залишуться у нас в Херсоні. Я кажу – ні. Наш посол України в Швейцарії пообіцяв, що ці м’ячики діти отримають у нагороду. Будемо надіятись», — говорить Любов Хорунжак, мати Олександра
Тепер «сонячні переможці» і їх батьки планують продовжувати займатися цим видом спорту і дуже мріють, щоб майданчик для бочче із необхідним інвентарем з’явився і у Херсоні, аби вони могли повноцінно тренуватися та здобувати нові перемоги.
Бочча (боччє) — це гра з набором м’ячів з синього, червоного і білого або жовтого кольору, що входить до переліку паралімпійських видів спорту для людей з інвалідністю. Різновидів гри бочча досить багато, її витоки лежать в Італії, в різних країнах земної кулі правила і навіть назви гри дещо відрізняються, тому навіть в офіційних джерелах гра може називатися як бочча, так і бочче.
Еріка Авдєєва, Херсон