«Нам по 66 і ми бігаємо вже 26 рік поспіль»: як Київ пробіг під каштанами (ФОТО)

«Вісім, шість, п’ять, чотири…»

Так усі синхронно відраховують секунди до старту забігу спортсменів в рамках 26-го «Пробігу під каштанами». Понад п’ятнадцять тисяч учасників  у центрі Києва біжать задля благодійності. Бігуни помічаються ще по дорозі до центру: хлопці з роздрукованими номерками в маршрутках, дівчата клеять наліпки з номером на футболки одна одній в метро.

Діма прийшов бігти з собакою у півлюдського зросту. Каже — можливо побіжить разом з улюбленцем.

«Його звуть Балто, — розповідає Діма. — Це хаскі. Йому п’ять років».

Благодійний «Пробіг під каштанами» уперше стартував у 1993 році. З 2002 року зібрані кошти передають Центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України. За роки співпраці, зазначають організатори, для Центру придбали обладнання на суму майже півмільйона доларів.

Подружжя Сударікових не пропустило ще жодного пробігу. Кажуть — щасливі щороку бачити все більше молоді.

«Прекрасний пробіг, чудовий настрій, чудова погода. Нам по 66 років, — діляться враженнями. — І ми вже тут 26-ий раз, на «Пробігові під каштанами». Кожного року, не можна сказати, що бігаємо, скоріше ходимо, але активно ходимо».

Відкривають змагання наймолодші. 10 метрів від краю до краю сцени за ручки з батьками йдуть-біжать немовлята. У цьогорічному «Пробігові у ходунках» наймолодшій учасниці — 5 тижнів.

Далі — «Спортивний пробіг». Головна відмінність, розповідає спортсменка Ірина Курбатова, в тому, що тут дійсно змагаються за перемогу.

«Я займаюся акробатикою і велоспортом, — каже Ірина Курбатова. — Бігала «Під каштанами» втретє. В забігові спортсменів є визначена система, і ти можеш випробувати себе на час».

Найпотужніші оплески та захоплення в усіх присутніх викликають учасники «Пробігу мужності». Спортсмени на візках та милицях разом з батьками, що допомагають дітям з церебральним паралічем, долають дистанцію у 550 метрів. Ігор Бондар фінішує першим, проте вважає, що переможці тут — усі.

«Ми тут уже всі знаємо одне одного близько 20-ти років, тому, звісно, кожного зустірчаємо тепло, — посміхається Ігор Бондар. — З багатьма їздили на десятки змагань. Ось Григорій щойно фінішував. Я з ним ще від початку дев’яностих знайомий. Він нас усіх збирав, вчив, був нашим мотором. А зараз йому 82 роки, і він поїхав. Він переможець? Думаю, так».

Дмитро Стрельников прийшов третім. Каже — в їхньому змаганні головним було не обігнати суперника, а зайняти правильне місце, єдину рівну смугу серед бруківки/

«По Хрещатику, звісно, було веселіше, — каже Дмитро Стрельников. — Там хоч якийсь дух суперництва. А тут, хто на лижню став, хто раніше став, той і переміг».

Об 11-ій стартує наймасовіший забіг — корпоративні команди, родини, молоді і літні. Починають на Михайлівській площі, біжать вулицями Володимирською та Хмельницького, розвертаються на Майдані та повертаються назад.

Разом з усіма біжить і мер столиці — Віталій Кличко. Крім корпоративних колон найрізноматніших фірм, бізнес-груп та коворкінгів, беруть участь і 89 працівників Київводоканалу, 40 представників місії ОБСЄ в Україні та 50 військових Нацгвардії.   

Руслан Балюк минулоріч бігав разом з дружиною та двома старшими дітьми. Сьогодні, крім 12-річного Захара, разом з татом біг семирічний Тимур.

«Мені сподобалося. Тільки там було складно і трохи страшно бігати, тому що багато людей», — каже Тимур.

Руслан розповідає, що і дружина, і друзі пишаються ним і синами, адже кожен розуміє, що біжить заради мети.

«Ми вчора ще бігли забіг «Академічна миля», — каже він. — Вчорашню «Милю» було важко пробігти серед спортсменів, а тут, в спокійному темпі, я зміг це зробити, побивши свій минулорічний рекорд. Минулого року я пробіг за 40 хвилин, цьогоріч — за 31».

Фінішують учасники безперервно впродовж півгодини. Обливаються водою, витискають футболки та йдуть шукати свої групи підтримки. Аби наступного року побігти знову.