«Там, де був Кантер, була подія»

Режисера, продюсера, мандрівника і письменника Леоніда Кантера знайшли мертвим його сусіди 4 червня на хуторі Обирок Чернігівської області. Основною версією смерті поліція називає самогубство.

«Вогнепальне поранення, предсмертна записка та речові докази вказують на те, що людина пішла з життя з власної волі. Чому він це зробив? Це буде з’ясовано у рамках кримінального провадження», — розповів Громадському радіо речник чернігівської поліції Сергій Бриль.

Режисер застрелився у великій залізній діжці у своєму обійсті. На дно постелив ковдру, ліг і вистрілив з автомата знизу в голову. Зробив так, аби не бруднити кров’ю землю, яку дуже любив і оберігав, розповів у коментарі Укрінформу начальник Бахмацького райвідділу поліції на Чернігівщині Юрій Жула. За його словами, Леонід Кантер залишив кілька передсмертних листів. «У них він писав, що свою місію виконав і йде далі, і що хоче, щоб розпочате ним продовжували  його однодумці й послідовники», — сказав Жула.

Читайте також: Я так взагалі живу, по серцю, – Леонід Кантер (1981-2018) про війну, кіно і життя

«Найкращий спосіб воювати — робити фільми»

«Льоня був одним з найоптимістичніших, життєрадісних людей, яких я коли-небудь знала він  був втіленням життя, тримав життя міцно у руках. Він ніколи ні на що не скаржився, просто брав і йшов далі. Він був не з тих людей, які здаються», — розповідає керівниця «Центру підтримки аеророзвідки» Марія Берлінська.

У 2007 році Леонід разом із дружиною Діаною заснував на Чернігівщині мистецький хутір Обирок, де проводив фестиваль «Хліб» (учасники самостійно пекли хліб) та фестиваль африканської культури «Мама Африка». Кантер багато подорожував. У співавторстві з Павлом Солодьком у 2014 році видав книгу «З табуретом до океану» про мандри.

Леонід Кантер брав участь у протестах на Євромайдані. Саме він 1 грудня 2013 року загнав трактор на Банкову.

«Він діяв дуже радикально на Майдані. Усі ті речі, які потім почали називатися «Правим сектором», розпочинав він зі своїми друзями з Троєщини», — розповідає нардеп Ігор Луценко.

Леонід Кантер — режисер трьох документальних фільмів про українських добровольців. У серпні 2014 року пішов на схід, аби воювати, режисер Іван Ясній переконав його знімати фільм.

«Як тільки я дізнався, що він пішов добровольцем у Національну гвардію, одразу написав йому: бери камеру, будемо знімати фільм. Він спочатку нарікав, що це буде велика камера, але ми вирішили, що буде GoPro. Вийшов невеличкий фільм «Війна за свій рахунок». Потім ми зрозуміли, що найкращою зброєю є наші фільми. Найкращий спосіб воювати — робити фільми», — пригадує Іван Ясній.

Опісля Ясній та Кантер разом зняли документальні фільми «Добровольці Божої Чоти» про захисників Донецького аеропорту та «Міф» про загиблого в зоні АТО оперного співака Василя Сліпака.

«З ДАПу було більш небезпечно повертатися, ніж там перебувати. Там хоч можна було десь сховатися. Вони поверталися звідти вранці. Коли я його побачив, такого замурзаного у мазуті, пилюці, поросі, у нього світилися очі. Очі дивилися на світ, тільки що повернувшись з пекла, з того світу. Він був дуже радий, що вижив і завжди, куди б ми не їздили, повторював що ми вижили», — розповідає Ясній.

7 червня Кантер і Ясній планували з презентацією фільму «Міф» поїхати до Парижа, де жив Василь Сліпак. Стрічку «Добровольці Божої Чоти» хотіли показати  у США.

Днями Кантер повідомив, що планував екранізувати ініціативу «З табуретом до океану». Ідея проекту — донести табурети зі своєї кухні до чотирьох океанів.

«У нього у характері було так, що він завжди все доводив до кінця. Там, де був Кантер, там була подія. Він створював подію», — каже режисер Іван Ясній.