«Каже, що думає, та й робить, що каже»: спогади колег про Кіру Муратову

“Вимоглива, принципова, геніальна”: такими епітетами характеризують відому українську кінорежисерку Кіру Муратову її друзі та колеги. Майже усе життя вона жила та працювала в Одесі. У 2012 році після прем’єри картини «Вічне повернення» вона заявила, що йде з кінематографу. Відтоді майже не спілкувалася з пресою. 6 червня на вісімдесят четвертому році життя Кіра Муратова пішла з життя. Друзі кажуть: від тривалої хвороби. 

У фойє Одеської кіностудії, де працювала режисерка, сьогодні свічки та букет квітів. Георгій Делієв – не тільки засновник знаменитої комік-трупи «Маски-шоу», а ще й один з найулюбленіших акторів Муратової. Вона неодноразово запрошувала його знятися в її фільмах. 

“Вона дуже пряма людина, дуже чесна, вона каже, що думає, тай робить, – що каже. Тому для когось такий характер здається складним. Вона у роботі, у своїх режисерських задумах, бажала здобути того, що прагне. Це дуже добра риса характеру. Вона чудово ставилася до акторів. Вона могла іноді дратуватися, коли щось не виходило. Але, в цілому, якщо це не кіно, а ми просто спілкуємося, – вона дуже душевна і тепла людина, дуже чутка. Коли вона про щось в людей питається, то вона дійсно цікавиться цим. А, якщо їй хтось був не до вподоби, – вона не спілкувалася з цією людиною. Що їй не цікаво, вона не обговорює. Вона дуже уважна людина. Ось так тотально вона вивчала життя, спостерігала за людьми, цікавилася. Мені з нею було дуже комфортно. Було комфортно працювати в її фільмах. Не тільки через те, що самі фільми цікаві та робота над роллю цікава, а й як людина, як особистість, – незбагненна”, – розповів Георгій Делієв.

Режисер та колишній директор Одеської кіностудії Віктор Ноздрюхін-Заболотний також співпрацював з Кірою Муратовою. Про ті часи говорить:

“Вона до журналістів та до своїх колег, кінематографістів, ставилася дуже вибагливо. Люди повинні були казати не якусь маячну, а речі цікаві. Але усі актори, які у неї знімалися, вони були усі в неї закохані. Усі бажали зніматися, бо на майданчику була атмосфера імпровізації. Вона могла якісь речі підглядати, а потім додавати у картину та дозволяти акторам їх робити. Тому Кіра Георгіївна була дійсно акторським режисером. Вона дозволяла акторам імпровізувати, але, коли була потреба, вона направляла, наставляла і дуже пильно слідкувала за тим, що вони роблять. Безумовно, це – геніальний режисер! Таких режисерів в світі небагато”, – поділився спогадами Віктор Ноздрюхін-Заболотний.

Попри численні нагороди та призи російських кінофестивалів, після конфлікту з Росією Кіра Муратова залишилася прихильницею України, розповідає член союзу кінематографістів України та друг режисерки Євген Женін.

“Дуже щира, до нестями віддана людина у товаришуванні та відносинах! Вона могла влаштувати божевільний скандал на любому рівні. Навіть у адміністрації президента. Таке було, чому я так впевнено про це кажу, бо таке було через відновлення мене у союзі кінематографістів України”, – говорить Євген Женін і додає:

“Одне гарантовано – Кіра не могла зрадити, вона була не по-жіночому, а як чоловік жорстка та категорична. До речі, ось зараз, останні роки, коли такі відносини між Росією та Україною, а Кіра – неодноразовий лауреат російської «Нікі», Кіру намагалися зробити російським режисером. Вона, як вважають у Росії, бренд та прапор їхнього кіно. Але вона неодноразово, навіть залишивши професію, підкреслювала – вона однозначно патріот України, вона з Україною, вона не сприймає ні анексію, ані загарбання, нічого”.

Ряд фільмів Кіри Муратової отримав міжнародне визнання та престижні винагороди різноманітних фестивалів. Наприклад, «Астенічний синдром» завоював Спеціальний приз журі «Срібний ведмідь» 40-го Берлінського кінофестивалю і кінопремію «Ніка» за кращий ігровий фільм. В її картинах, зокрема, знімалися Володимир Висоцький, Олег Табаков, Рената Литвинова.

Всеволод Ананьєв, Одеса, Громадське радіо