На Львівщину із робочим візитом приїхав міністр юстиції Павло Петренко. У цей же день колишній керівник Головного територіального управління юстиції у Львівській області Ярослав Жукровський скликав прес-конференцію під назвою: «Чому Павло Петренко має піти у відставку? 5 відкритих запитань до міністра».
Про це повідомляє кореспондентка Громадського радіо.
Ярослава Жукровського звільнили з посади 29 грудня 2017 року. Це викликало широкий резонанс, адже рішення було раптовим. Посадовцю закидали перевищення службових повноважень. Жукровський видав наказ, яким зобов’язав своїх підлеглих готувати доповідні записки перед тим, як увійти до державних реєстрів. Такі дії посадовець вважав законними, мовляв, це запобігає корупції серед працівників відомства, які до цього мали вільний доступ до держреєстрів й отримували будь-яку інформацію.
За словами Ярослава Жукровського цькувати його почали після скандалу, коли він під час співбесід ніби-то запитував у майбутніх працівників дату народження Степана Бандери та слова повстанської пісні «Лента за лентою». Щодо цих дій Мін’юст проводив службове розслідування.
Рішення про своє звільнення чиновник вважає неправовим.
«Подання, на підставі якого мене було звільнено – стоїть тільки підпис, а дати немає. Це означає, що цей документ робили поспіхом і міністерству має бути соромно за видання таких документів», – сказав екс-керівник Львівської юстиції.
Натомість міністр Павло Петренко звільнення Ярослава Жукровського назвав законним.
«Ця людина була звільнена за невиконання своїх професійних обов’язків, як керівника управління юстиції. Цей процес тривав весь минулий рік, я намагаюся допомогти йому побудувати нормальну роботу в управлінні юстиції, але він, на жаль, не впорався зі своїм завданням. Почалися переслідування з його боку звичайних працівників. Це призвело до того, що дисциплінарна комісія, яка є незалежною, згідно із законом про державну службу, притягнула цю особу до дисциплінарної відповідальності. Дане рішення є законним, воно підтверджене рішенням суду. Тому питання повністю вичерпане», – сказав міністр юстиції.
У свою чергу, Ярослав Жукровський оголосив, що наступного тижня розпочне збір підписів за те, щоб міністр юстиції подав у відставку. На це, каже, є декілька підстав.
«Нещодавно Конституційний суд проголосив рішення щодо закону, який ініціював міністр юстиції, стосовно функціонування системи слідчих у державній пенітенціарній службі. Конституційний суд визнав цей закон неконституційним… Мені дивно, бо коли я видав два накази про те, щоб знищити корупційні схеми у сфері державної реєстрації, і ці накази станом на сьогодні законні, мене звільняють…», – сказав Ярослав Жукровський.
«Згадаймо минулорічний скандал щодо мільйонних винагород в системі міністерства юстиції. Після скандалу директора департаменту цього міністерства не звільнено, а переведено у Кіровоградську юстицію для вичікування правильного і зручного часу. Це подвійні стандарти, так не може бути. Натомість за дивних обставин звільнили керівника Кіровоградської юстиції АТОшника Віктора Кондратюка, начальника Полтавської юстиції Ірину Пашко, керівника Закарпатської юстиції Ігоря Фартушка, керівника Волинської юстиції Валентину Кухарика, начальника Львівської юстиції Ярослава Жукровського», – зазначив колишній керівник Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
До того ж, каже Ярослав Жукровський, у львівську юстицію почали повертатися старі кадри, які він звільнив, бо ті ніби-то могли отримувати неправомірну вигоду.
Сам міністр юстиції Павло Петренко на такі закиди відреагував коротко:
«Коментувати певні істеричні заяви людини, яка була звільнена за те, що вона не відповідає професійним вимогам керівника юстиції немає сенсу. Я бажаю йому успіху в інших царинах, бажаю щоб він все-таки займався підвищенням своїх професійних і людських якостей».
Зазначимо, Ярослав Жукровський намагався оскаржити своє звільнення, втім 7 травня Львівський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову. Наразі чиновник заявив, що подаватиме апеляційну скаргу й, за потреби, обіцяє дійти до Європейського суду з прав людини.
Ірина Саєвич