«Рокосовського не чіпати»: влада Чернігова не хоче перейменовувати вулицю на честь Лук’яненка

Будинок зі спогадами про Лук’яненка

Автор «Акту проголошення незалежності України» Левко Лук’яненко жив на вулиці Рокосовського, 41-Б, у Чернігові, після першого ув’язнення за виношування ідеї відокремлення України від СРСР, у 1976 році. Через рік його арештували вдруге, а 1978 року обласний суд Чернігова засудив до 10 років ув’язнення та 5 років заслання, назвавши особливо небезпечним рецидивістом. Після смерті Лук’яненка чернігівці запропонували вулицю Рокосовського пропонують назвати іменем українського дисидента.

Ця вулиця одна з найбільших у місті.  Її проклали у 60-х роках і назвали на честь радянського маршала Костянтина  Рокосовського, який командував операцією звільнення Чернігова під час Другої світової війни.

Жителі будинку, де мешкав Лук’яненко, про перейменування вулиці говорять неохоче, відмахуються й тікають до під’їзду.

«Я виріс на Рокосовського, а на Лук’яненка я не хочу жити. Усе. Краще хай нову назвуть, бо як перейменують, то потім ніхто не знає, де та вулиця», – говорить чоловік і одразу зачиняє двері.

Молоді люди ставляться до пропозиції перейменування спокійно й не висловлюють «за» чи «проти».

«Я ставлюся до цього ліберально. Усе одно, ті, хто жив на Рокосовського, будуть жити на Рокосовського, вулицею Лук’яненка вона стене років через 20-30, коли зміниться покоління», – каже юнак, мешканець будинку.

Пенсіонерка Олександра Василенко пам’ятає час, коли у домі жив Лук’яненко, найбільше її вразила кількість  книг у квартирі, де він мешкав з першою дружиною Надією.

«Він не довго був – його тут же забирали. Мій сусід таємно слухав «Голос Америки» вдома. Одного ранку він вийшов і каже до мене, вже нема Левка. «Голос Америки» тіки-но сказав, що його забрали вночі. Приїжджали вночі, забирали тихенько, щоб ніхто не чув», – розповідає Олександра Василенко.

Чи перейменують вулицю, Олександрі Василенко – байдуже. На її думку, і Рокосовський, і Лук’яненко заслуговують, аби вулиця носила їхні імена.

Любов Миколаївна живе на п’ятому поверсі, їй 81 рік. Сюди, до кооперативного будинку, каже, заїжджала разом з Лук’яненком. Мала тоді за тридцять років, з Лук’яненком майже не говорила, пам’ятає тільки, як він збігав по сходах, ними, каже, ходили й КГБ-істи.

«Увесь дім усе одно знав хто він і що він. Він був за Незалежну Україну, тоді, коли не можна було», – говорить пенсіонерка.

Любов Миколаївна не хоче, аби перейменовували вулицю Рокосовського, бо боїться тяганини з документами. Вулиця Лук’яненка – хай з’явиться, аби це її не зачепило, додає пенсіонерка.

Петиція за вулицю Лук’яненка

Першим запропонував перейменувати вулицю Рокосовського журналіст Василь Чепурний, який займається декомунізаційними процесами в області. Журналіст одразу зауважив, що  влада побоїться чіпати Рокосовського.

«Певну кількість вулиць перейменували в рамках декомунізації, люди не мали вибору, Щорс, Войков мали зникнути. Рокосовський під декомунізацію не підпадає, тому вулицю не можна просто перейменувати, тут має працювати такий механізм: загальні збори вулиці або громадській обговорення й слухання. Звісно, старші мешканці упиратимуться, бо разом із Рокосовським зачіпається питання Великої Вітчизняної, яка досі тримається в голові людей на великій кількості штампів і міфів», – каже Василь Чепурний.

Пропозицію перейменувати вулицю Рокосовського уже у вигляді петиції 9 липня зареєстрував  голова Деснянської районної ради Володимир Грецький. Однак у нього мало оптимізму щодо реалізації ідеї.

«Враховуючи те, що старше покоління оцими «скрєпами» проросійськими затиснуте й боїться змін, з фізіологічної точки зору це можна виправдати, але як показують вибори останніх часів, думаю, якщо роздати гречку чи по 200 грн, то був би проспект Левка Лук’яненка. Тому я пропоную підходити до питання не з боку, де зручніше, вигідніше, швидше й економічно доцільніше», – каже голова районної ради.

На сайті міськради все ще триває голосування за петицію. зараз її підписали 119 людей. До кінця збору підписів залишився 21 день. Цими днями на сайті міськради має з’явитися голосування за три варіанти перейменування: площа П’ять кутів, вулиця Рокосовського та площа Дружби народів.

Площа чи вулиця?

На нараді 10 липня мер міста Владислав Атрошенко не підтримав пропозицію перейменувати вулицю Рокосовського. Натомість пропонує назвати іменем Лук’яненка вулицю площу, яку планують у місті зробити.

«На мій погляд це більш вагомо буде, ніж якась вулиця. Це моя приватна думка, але Рокосовського чіпать я б не радив, хай вона ще років 50 чи 30 побуде Рокосовського, а далі нащадки наші визначать, як краще», – сказав на нараді мер Чернігова.

Читайте також: З терміном «зрада» владі треба бути обережнішою, – Лук’яненко

У коментарі Громадському радіо Владислав Атрошенко зазначив, що мерія буде змушена розглянути петицію про перейменування вулиці Рокосовського, якщо вона набере 250 голосів.

«Ми можемо 250 голосів зібрати і для перейменування Чернігова. Я вважаю, що для вшанування такої видатної людини як Левко Лук’яненко достатньо перейменування площі П’ятьох кутів», – додав він.

Площа, якої не існує

Пропозиція про площу П’ятьох кутів обурює істориків, бо П’ять кутів – це народна назва перехрестя з п’ятьма поворотами і де-юре такої площі у Чернігові не існує, пояснив історик Сергій Леп’явко.

«Оскільки на сьогодні такої площі немає в жодному варіанті, немає юридичної адреси П’ять кутів, а є лише проспект Перемоги й вулиці, які до нього примикають, що там називати? Шматок асфальту? Стан цього місця бажає кращого. Кожен дощ на П’яти кутах – це море. Можна назвати – озеро імені Левка Лук’яненка. У дощі це буде дуже точна назва», – розповів історик.

Заступниця міського голови Ольга Хоніч каже захищає ідею про площу Левка Лук’яненка на місці П’ятьох кутів. Мовляв, ділянку реконструюють, зроблять коловий рух, зелену зону, місце для якогось барельєфу. На думку заступниці, люди не готові перейменовувати вулицю Рокосовського.

«Чому саме П’ять кутів? Мені здається, це буде легше, адже ця територія не має назви. Завжди легше щось найменувати ніж перейменувати», – сказала вона.

Заступниця міського голови зауважила й те, що остаточний вибір зробить саме громада міста.

«Міська влада не може  просто перейменувати якусь вулицю, для цього мають пройти громадські обговорення та громадські слухання або загальні зібрання вулиці», – сказала Ольга Хоніч.

«Зациклені на старому»

Не всі жителі будинку, де мешкав Лук’яненко, виступають проти перейменування вулиці. Анатолій Камишний – пенсіонер, у минулому – радянський військовий. Живе у цьому будинку 20 років. Камишний наполягає: вулицю Рокосовського перейменувати треба.

«Лук’яненко – це герой, це людина, яка заслужила найвищих почестей, а Рокосовський посилав солдат на смерть. Пенсіонери бояться щось у змінювати у паспорті,  з ними радитися не треба, вони зациклені на старому, їх не можна запитувати» – каже мешканець дому Камишний.

Віри Курико, Чернігів, Громадське радіо.