Жінки у регіональних медіа представлені у 30% матеріалів, - дослідження

Жінки у регіональних медіа представлені у 30% матеріалів, - дослідження

Більшість людей ототожнюють «гендер» з поняттями «фемінізм» та «збочення»

В Україні вперше провели масштабний гендерний моніторинг регіональних медіа. Його результати презентували у Тернополі 21 липня під час медіафоруму для представників та представниць регіональних ЗМІ.

Як часто в Україні жінки виступають в ролі експертки чи коментаторки? Опрацювавши понад 180 тисяч журналістських матеріалів, автори моніторингу визначили: питають жінку у 30% випадків. За словами координаторки Волинського прес-клубу та керівниці проекту Богдани Стельмах, дослідження проводили у 22 областях України.

У Тернополі презентували результати дослідження Громадське радіо/Ольга Павлова

« У результаті нашого аналізу ми виявили, що жінки як експертки, як героїні, присутні у 30% випадках проти того, скільки присутні чоловіки. Це — порівняно непоганий показник, однак, є до чого прагнути. Якщо говорити про регіональні зрізи, то дуже часто, наприклад, в політичній тематиці, в економіці, воєнній тематиці — жінок вкрай мало, до 7%», — пояснила Богдана Стельмах.

Богдана Стельмах Громадське радіо/Ольга Павлова

За результатами дослідження, найкраща ситуація у харківських медіа, найгірша — у закарпатських, запорізьких, кіровоградських та одеських. Результати моніторингу автори представили у посібнику. Також у книзі — низка порад щодо того, якою має бути гендерночутлива журналістика.

«Це журналістика, яка розуміє, що всі тематичні події і новини мають відбуватися і за участю, і з коментарями як жінок, так і чоловіків. Щоб були різні досвіди, різні приклади, різні точки зору. Гендерночутлива журналістика це про це», — прокоментувала Оксана Ярош, директорка Гендерного центру Волинської області.

Оксана Ярош Громадське радіо/Ольга Павлова

Використання фемінітивів («директорка», «продавчиня»),  коментарі жінок, матеріали про них, роблять їх видимими, пояснила координаторка проекту Богдана Стельмах.

«Дуже важливо говорити про жінок, тому що це робить їх видимими. Бо невидимі батальйони існували не тільки, коли почалася війна і ми підняли цю тему. Ті невидимі батальйони існують в багатьох сферах. Маючи більше 50% жінок населення України, присутні вони в  значно меншій кількості»,   — зазначила вона.

Анастасія Мельниченко Громадське радіо

Часто люди не розуміють значення тих чи інших термінів, пояснюють експертки. Зокрема, поняття «гендер». Вони ототожнюють його із поняттями «фемінізм», «лесбіянство» і навіть «збочення». Це стосується і закидів про нібито встановлення гендерної рівності, яке розглядають як загрозу традиційній українській сім’ї. За словами громадської активістки, авторки книги для підлітків «Я не боюсь сказати»Анастасії Мельниченко, хтось робить хибні висновки від необізнаності, хтось — спотворюючи реальний зміст цілеспрямовано.

«Коли ставлять знак рівності між поняттями «гендер» та «сексуальна орієнтація», треба говорити, що не лише між цими поняттями ставиться знак рівності. Ще й між такими поняттями: права людини, гендер, сексуальна орієнтація, ЛГБТ, гомодиктатура, збочення… Це є прикладом відвертої маніпуляції. Це один з прийомів ведення інформаційної війни, коли до абсолютно нейтральних або позитивних понять прив’язується те, що для нас є неприйнятним і, грубо кажучи, збоченим», — зазначила Анастасія Мельниченко.

Лекцію Мельниченко «10 міфів про фемінізм» під час форуму ледь не зірвав представник Правого сектору з Тернополя Роман Безкостий. Після півгодинної словесної перепалки і виклику охорони, лекцію продовжили.

Співробітниця Інституту народознавства НАН України Оксана Кісь розповідала про жіночі образи в історії Громадське радіо/Ольга Павлова

Учасник медіафоруму, журналіст газети «Чернівці» Володимир Антонюк вважає, що гендерна рівність потрібна не лише жінкам.

«Я вважаю, що чоловіки в Україні не менше дискриміновані, ніж жінки. Але якось так стається, що вся ця політика націлена на  підтримку жінок. З іншого боку, чоловіки теж потребують. Ну, до прикладу, чоловіки йдуть, за їхньою статевою ознакою, на пенсію пізніше. Зненацька. Призивають в армію чоловіків. Тобто дискримінація відбувається і там, і там», — обурюється журналіст.

Директорка Гендерного центру Волинської області Оксана Ярош нагадує, що в Україні уже давно діє закон про гендерну рівність. Залишилося його дотримуватися.

Аби гендерна рівність була в житті, вона має бути і у медіа,  вважає  Ярош.  Тому Волинський прес-клуб формує не тільки мережу гендерночутливих медіа, а ще й гендерносвідомих представників ЗМІ. Наразі до мережі долучилися 92 українські журналістки та журналісти.

Ольга Павлова, Громадське радіо.

Останнi новини