facebook.com/Luhansk.official/
Щодня через офіційні КППВ з підконтрольних територій у так звану «ЛНР» та у зворотній бік лінію розмежування перетинають тисячі людей. Черги розтягуються на години. Як запланувати подорож, аби дорога займала якнайменше часу? І про що слід подбати ще вдома?
Шлях перший — через КПВВ
Шляхів потрапити на непідконтрольну територію усього два: через офіційні КППВ або через два кордони – україно-російський та російсько-«лнрівський». Наші журналісти скористувалися обома шляхами та підготували поради, як дістатися непідконтрольних територій з найменшими втратами часу.
Перший шлях – офіційний. Це контрольні пункти пропуску, які відіграють роль адміністративного кордону між підконтрольною та тимчасово окупованою територіями. Вони працюють у світлу пору доби, на ніч зачиняються. Для перетину КППВ треба мати посвідчення особистості (паспорт громадянина України, закордонний паспорт, паспорт моряка тощо) та оформлену на цей документ перепустку. Таку перепустку можна зробити на сайті СБУ за кілька днів і автоматично відображується в системі. Черга на перетин пункту пропуску формується на місці, часто з 5-ої години ранку, іноді ще раніше. Ми перетинали пункт пропуску у Станиці Луганській. Прибули о 6:30 ранку. У цей день відстояти у черзі довелося понад 3 години. Місць для сидіння майже немає. Є кілька лавок під єдиним накриттям, що може врятувати від негоди. Черга ж починається задовго до цього накриття. Якщо піде дощ, на сусідньому ринку вам запропонують купити одноразові плащі, вони досить зручні. Також можна звернутися за допомогою до рятувальників: намет з чаєм стоїть біля черги.
Видаліть підозрілі фото і контакти
Черга може бути довгою чи короткою, але на це не слід орієнтуватися. Головне – чи швидко сьогодні працює система перевірки перепусток.
Найбільше людей на підконтрольні території їде у будні та перед понеділком. Тоді верифікують пенсії та виплачують допомогу переселенцям. Простіше за все їхати під час свят, коли вихідні подовжуються чи переносяться. На другий день свят зазвичай черга невелика, проте і пункти пропуску працюють в послабленому режимі.
Під час очікування перевірте свій телефон: чи немає там підозрілих контактів чи фото. Краще видаліть соцмережі.
Якщо під час перевірки на будь-якій зі сторін виникнуть підозри щодо цілі вашої подорожі, ваш телефон можуть забрати для перевірки. До цього вам запропонують його розблокувати. Найчастіше перевіряють як раз соцмережі, фото та телефонні дзвінки, а також записують ідентифікатор телефону (IMEI) та номер.
Що питають?
Сама процедура перетину проста: кілька питань про цілі візиту, звідки та куди прямуєте та коли повернетеся. Обов’язкова перевірка документів, перепустки та вантажу. Далі – досить довгий перехід через напівзруйнований міст. Його майже відновили, на місці провалів тепер дерев’яні перекриття. Тих, кому потрібна особлива увага, старих та людей з інвалідністю перевозять на візку представники червоного хреста.
Далі – та ж сама перевірка на блокпосту так званої «ЛНР». Тут можуть спитати адресу, куди ви їдете, де працюєте, як звуть вашого керівника на роботі чи родичів. Відповідати краще чітко та голосно, інакше можна наразитися на перевірку телефону чи особи.
Після перетину лінії розмежування автобусом за 6 рублів поїхати до автовокзалу. Для цього обов’язково треба купити на станції, яку відкрили прямо біля пункту пропуску. Людей в автобус, який ходить кожні 15 хвилин, беруть багато.
Від автовокзалу вже можна дістатися будь-якої частини міста чи області. Утім, якщо вам треба вийти дорогою – вас випустять.
Шлях другий — через Росію
Другий шлях – довший, але підходить лише для тих, хто їде машиною у бік Луганська. Це перетин кордону з Росією. Є кілька місць, де це зробити зручно. Наприклад, у Луганській області – це Мілове, невеличкий райцентр, що межує з російським Чортково. Сюди краще їхати уночі. Тоді черги будуть мінімальними, а на другий перехід кордону ви потрапите як раз перед початком його роботи. Оптимальний час для подорожі – перша-друга ночі.
Процедура перетину кордону стандартна. Для громадян України потрібні паспорти, документи на машину, для дітей – свідоцтва про народження та нотаріально завірений дозвіл від одного з батьків у разі його відсутності.
На російському кордоні власники авто заповнюють митну декларацію, яка зберігається до виїзду з території Росії. Далі – чотири години дороги до Донецька Ростовської області, де знаходиться найближчий пункт перетину кордону.
Бензин нині у Росії трохи дешевший за український, газ – теж, але не набагато. Суттєва різниця у цінах на продукти харчування. Так, хот-дог на заправці «Газпром» коштує 150 рублів (це приблизно 70 гривень), американо обійдеться в 100 рублів (трохи менше за 50 гривень). Тож продукти та напої краще прихопити з дому.
Наступна зупинка – Донецьк. Тут вже є черги, адже зранку їх займають «перевізники бензину» та таксисти. На самому кордоні чотири лінії перевірки: одна для автобусів та три – для легковиків та вантажівок. Росіян перевіряють охочіше та швидше, ніж українців. На цьому кордоні, окрім паспортного контролю, у вас попросять ретельно перевірити машину, навіть заглянуть під капот та сидіння.
Як перевіряють у «ЛНР»
На пункті пропуску так званої «ЛНР» машини перевіряють не так ретельно. Але є нововведення у порівнянні з минулим роком – тепер машини на українських номерах заповнюють митну декларацію як іноземні, навіть якщо вони зареєстровані на території так званої «ЛНР». Імовірно, це через те, що зараз більшість машин перереєструють на місцеві номери, зроблені за зразком російських. Ті, хто таку реєстрацію не пройшов, заповнюють додаткові папери.
На зворотному шляху частіше за все доведеться відстояти чергу машин. Але і тут є секрет: за можливості займіть чергу заздалегідь, а самі відправляйтеся у своїх справах, коли водії сусідніх авто не проти. Так ви не згаєте зайвий час, але все одно у черзі проведете від 2 до 12 годин. Тут все залежить від кількості автівок та швидкості обробки даних російською стороною: інколи їхні системи перевірки дають збій.
Існую дві черги — основна та пільгова. У пільгову потрапляють машини, де є люди з інвалідністю та діти до 2 років. Інші чекають у загальній черзі.
Кожна подорож на непідконтрольні території – це лотерея. І виграш у цій лотереї – це час. Тому плануйте час мандрівки, враховуйте, чи їдете ви машиною, чи пересуваєтесь самостійно, чи є у вас з собою діти і наскільки для вас важливо потрапити на той бік. Пам’ятайте: у разі надзвичайної для вас ситуації (похорон, важка хвороба близької людини) ви маєте право на позачерговий перетин лінії розмежування!
Варвара Красоткіна спеціально для Громадського радіо з Луганської області.