У Львові вшанували пам'ять загиблих українських десантників (ФОТО)
Цього року в Україні вперше 2 серпня не святкують День десантно-штурмових військ збройних сил, а вшановують пам’ять українських десантників, які загинули у всі часи
У Львові вшанували пам’ять українських десантників, які гинули в усі часи. Декілька десятків містян, здебільшого рідні і побратими загиблих, прийшли зранку до частини 80-ї десантно-штурмової бригади. Там, на території бригади, встановлений пам’ятний знак бійцям, які загинули на Донбасі.
80-та бригада за час війни на Донбасі мала чимало втрат, адже пройшла майже всі гарячі точки Донбасу. Зокрема, Луганський, Донецький, Краматорський аеропорти, Дебальцеве, Слов’янськ. У боях загинули 105 бійців. Серед них і син пані Марії – Назар Попадик.
«Він в мене був дуже добра дитина. Я ніколи не думала що така біда в мене станеться. Він постійно про мене згадував, переживав. Мені дуже тяжко, йому тільки 21 рік був, я його ще 50 днів сама шукала. Я навіть не чекаю, щоб мене хтось кликав (на заходи поминання у військову частину – ред.), я знаю, що друге серпня – це його свято, бо він завжди казав, що «день ВДВ» – це його свято», — каже мама Назара.
2 серпня в Україні – «Днем пам’яті загиблих десантників». Ще минулої осені Президент підписав указ, відповідно до якого «День десантно-штурмових військ збройних сил України» святкуватимуть 21 листопада на свято Собору Архистратига Михайла. Таким чином Україна намагається відійти від радянської спадщини святкування «Дня ВДВ» 2 серпня і сформувати свою військову традицію. Командир 80-тої окремої десантно-штурмової бригади Володимир Шворак каже: таке рішення було правильним, адже поки Росія сьогодні святкує «день ВДВ», в Україні моляться за тих, хто загинув від рук російської армії.
«Правильність цього рішення всі ми розуміємо і в першу чергу розуміє, я думаю, свідома частина десантників. Рішення про перенесення дуже довго обговорювалося. Повітряно-десантні війська у свій час були гордістю, це був престиж, це були ідеали, але 2014 рік показав, що це війська агресора. Сьогодні мені незручно носити блакитний берет і біло-блакитну тільняшку разом з тими, хто стріляв в мене, у моїх побратимів, з тими, хто причетний до загибелі тих 105 бійців. Це ще є один момент, ще один привід для того, щоб згадати, пом’янути хлопців, а не ходити, пишатися собою і купатися у фонтанах», — сказав Володимир Шворак.
Після поминання загиблих в частині бійці і рідні відправилися на Личаківське кладовище, щоб помолитися біля могил полеглих бійців.
Ірина Саєвич, Львів, Громадське радіо